Донькам було по 20 років, коли одна з них, Марія, сказала, що пора б уже роз'їжджатися. Ми з Надійкою намагалися переконати Марію в тому, що ще не час, адже квартира у нас хороша, але не вийшло. В рез
Надія і Марія у нас з чоловіком народилися тоді, коли нам вже було трохи за сорок. Ми дуже тішилися двійнятам, вважали, що це Бог
нас винагородив за наше терпеливе багаторічне очікування.
Сім’я у нас була чудова, ми жили в хорошій трикімнатній кварті, практично в центрі міста. Чоловік мав свій бізнес, добре заробляв. Для
своїх діточок ми старалися з усіх сил. Але сталося так, що чоловіка не стало практично перед повноліттям наших дітей.
Мені було дуже важко, і змиритися з втратою, і одній ростити дівчат – намагалася дати максимум дочкам: репетитори, найкращий
університет, техніка і все в цьому дусі. Плюс ще немолодий вік давав про себе знати, але я намагалася триматися заради дітей.
Благо, що бізнес чоловіка приносив стабільний дохід і дозволяв нашій сім’ї ні в чому собі не відмовляти.
Коли дівчатам вже було по 20 років, то одна з дочок, Марія, сказала, що пора б уже їм рухатися в своїх напрямках і роз’їжджатися. Ми з
Надійкою намагалися переконати Марію в тому, що ще не час, адже квартира у нас хороша, дорога, але не вийшло.
Марія весь час твердила, що хоче самостійності. В результаті ми розміняли квартиру на три однокімнатні. Надія вибрала собі квартиру
поруч зі мною, в одному будинку, тільки різні під’їзди, а Марія почала пошук ідеальної квартири. Природно, що її запити наявним
засобам не відповідали.
Після того, як ми розміняли квартиру з нами Марія практично не спілкувалася. Кудись поїхала і з’явилася через рік. Виявляється, що
квартиру вона собі не купила – так і не змогла вибрати нічого, що б їй підходило, всі гроші були спущені на знімання житла і гулянки.
Природно, що весь цей час вона не працювала. Прийшла скаржитися до Надії, що роботи немає, чоловік її мрії пішов від неї, та й
взагалі виявився одружений, грошей у неї теж немає і взагалі нікому вона не потрібна. Надія її не стала шкодувати, сказала шукати
роботу і самостійно тепер знімати житло.
Тоді Марія прийшла до мене, просить допомогти. А що я можу ще для неї зробити? Жити ні зі мною, ні з Надійкою вона не хоче, хоче
бути господинею у власній квартирі. Пропонує мені віддати їй свою квартиру, і переїхати в село. У нас є там невеликий заміський
будинок. Обіцяє, що буде допомагати.
Я б уже переїжджала, чого не зробиш заради щастя доньки, але Надія проти, каже, що Марія могла мати своє житло, але втратила
шанс, тому нехай тепер сама думає, що робити. А мені таки шкода доньку, тому, не знаю що робити.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
