Я живу з чоловіком у місті, а моя сестра з мамою в селі. Останніх 5 років Ольга доглядала за мамою, хоча останнім часом вона вже тільки лежала. Ольга хоч і старша за мене, але заміж не вийшла, жила од
Ми з чоловіком живемо в двокімнатній квартирі в невеличкому містечку, у нас одна донечка. Мар’яна зараз навчається в столиці, вона живе в гуртожитку.
В селі живе у мене мама з моєю рідною сестрою Ольгою. Ольга старша за мене, але заміж на жаль не вийшла, не склалося у неї з особистим життям, на жаль.
Сестра 5 років доглядала маму, останніх два вона вже просто лежала. Я намагалася частіше приїжджати, як тільки з’являлася нагода,
допомагала грошима, чоловік мій робив усю важку чоловічу роботу біля хати. Сестрі було важко, я це бачила і розуміла, тому хоч і
жила далеко, завжди підтримувала в усьому її і за, найменшої потреби, ми мчали з чоловіком до них. Олексій у мене дуже добрий і
людяний чоловік, мені пощастило, як жінці.
А коли неньки нашої не стало, то я відмовилася від хати на користь сестри, навіть не обговорювалося це питання у нашій родині, ми з
чоловіком самі так вирішили, моя Ольга багато здоров’я вклала у догляд за лежачою мамою.
Якось на вихідні приїхала з навчання наша Мар’яна і я, якось зовсім не думаючи, почала говорити з Олексієм за столом, що Ольга вже
закінчила оформляти документи на спадок, добре, що вже все закінчилися.
Мар’яна здивувалася і дуже засмутилася. Вона образилася на нас, це було видно. Донька стала говорити, що у неї були свої плани.
Вона хотіла, щоб ми продали свою двокімнатну квартиру, купили однокімнатну. А до решти грошей доклали б суму, яку сплатила б
тітка Оля за бабусину хату в селі, плюс щоб ми з батьком взяли кредит і купили б її однокімнатну квартиру в столиці. Мар’яна була
незадоволена, що ми з чоловіком не порадилися з нею.
Ми з батьком мовчали, образи на доньку я не тримаю, адже вона ще молода, не розуміє, що таке догляд за старою людиною. Ніколи,
особливо, не бачила, як Ольга з вологими очима трималася за спину, коли допомагала мамі перевертатися на бік, як годувала її, мила.
І так щодня. Навіть тих пів хати не зрівняються з тією турботою, яка сестра дала мамі. Я не могла постійно бути з ними, тому віддала свій сестринський борг.
Я вважаю, що я вчинила справедливо, по-совісті. Ну хіба не так?
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
