Як волинські журналісти полювали за мисливськими таємницями (ФОТО)
Усіма силами Волинь намагається підтримувати статус мисливської області. - пише Іванна Рудишин на сторінках «Волинської правди». Загалом мисливське господарство ведеться на півтора мільйонах гектарів волинської землі, з них понад 340 тисяч гектарів – територія Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства. В останньому ж запевняють, що мисливство – це не лише «піф-паф» у лісі, як зазвичай думають люди. На переконання лісівників, ведення мисливського господарства – справа, що потребує чималих коштів та зусиль, зокрема – на охорону та впорядкування угідь, відтворення диких тварин, біотехнічні заходи.
Все ж у нас поки побутує думка, що дикого звіра дурять кормом, а людину словом… Лісівники ж зауважують, що часто у їхній бік летить несправедливе каміння щодо сприяння браконьєрству та інших мисливських «грішків». Тож під час прес-туру лісівники намагалися усе детально пояснити журналістам. Чому кров на снігу – не завжди ознака браконьєрського злочину, звідки у ресторанах оленина, для чого насправді лісівники використовують оглядові вежі та багато іншого розповіли медійникам директор мисливського господарства «Звірівське» Сергій Смічик та головний мисливствознавець області Руслан Люшук.
На переконання очільника «Звірівського», це одне з найпотужніших мисливських господарств в Україні. Загальна його площа – 22 тисячі 362 гектари. До слова, у народі МГ «Звірівське» «охрестили» елітним. Мовляв, здобувати мисливські трофеї тут полюбляють люди із «товстими» гаманцями. Більше того, таким чином провести дозвілля сюди приїздять навіть іноземці.
До слова, у свій бік лісівникам доводилося чути звинувачення в тому, що дозволяють заможним мисливцям використовувати оглядові вежі для облавних полювань. Таких «вишок» у «Звірівському» – 35.
«Ще у 2010 році на території Звірівського лісництва ДП «Ківерцівське ЛГ» в межах загальнозоологічного заказника місцевого значення «Зубр» були облаштували мисливські вежі. Їх спорудили, аби на належному рівні провести виїзну колегію Державного комітету лісового господарства України в жовтні 2010 року. Сьогодні у «Звірівському» їх використовують для проведення виїзних семінарів мисливствознавців і єгерів, а головне – для обліку звірів. Для полювання мисливські вежі ніхто тепер не використовує», – запевнив Руслан Люшук.
Узимку головне завдання працівників «Звірівського» – підгодівля звірів. Тут працюють 8 єгерів. Кожен з них має свій обхід – певну територію. Окрім того, вони заготовляють їжу для диких звірів. Для прикладу – сіно, кормові віники. До того ж, за кошти підприємства купили майже 50 тонн кукурудзи, 20 тонн вівса, майже 40 тонн кормових буряків, жом та зерновідходи.
Прикро, утім, за словами Руслана Люшука, підгодівельні майданчики використовують не лише тварини, але і браконьєри у полюванні за ними. Адже це – місця скупчення диких звірів. Щоправда, мисливсього сезону, що минув, випадків браконьєрських злочинів на підгодівельних майданчиках не фіксували.
«Це означає, що єгерська служба – на своєму місці», – висловився з цього приводу Руслан Ляшук. За його словами, кров тварини на снігу – не завжди ознака браконьєрського злочину. Причиною поранення копитних тварин часто стає так звана «кірка» на сніговому покриві.
«Особливо тендітна у цьому плані козуля. Це стосується і оленя та кабана. Часто так «підрізають» ноги навіть мисливські собаки», – додав головний мисливствознавець області.
Як розповіли журналістам лісівники, загалом, на жаль, випадки браконьєрства у «Звірівському» – не рідкість. Зокрема, минулоріч на тих, хто тут незаконно полював, склали 20 протоколів. За місяць цього року – вже 5. Найчастіше браконьєри зазіхають на життя плямистих оленів та кабанів.
Одна із форм полювання – відлов звірів для подальшого переселення в інші мисливські угіддя області чи України. Для цього, зокрема, у «Звірівському» використовують мисливські пастки. Це дерев’яні будки, поблизу та всередині яких – зерно. Коли ж тварина заходить усередину пастки, то торкається дерев’яної планки і будка зачиняється. Таким способом мисливського сезону, що вже минув, дозволено було відловити 50 плямистих оленів. Одна голова молодняка плямистого оленя коштує від 6 до 9 тисяч гривень. Щоправда, цьогоріч таким способом не відловили жодного. Минулого року, для прикладу, приблизно 20 плямистих оленів з Волині поїхали на Хмельниччину, адже їх у «Звірівського» купило ТОВ «Подільський бройлер» для свого мисливського угіддя.
«На м’ясо, так би мовити, ми звірину не продаємо. Це вже прерогатива мисливця, який законно добув дичину вирішувати, що із нею робити – залишити собі чи продати. Тож, ймовірно, оленина у ресторанах з’являється саме таким чином. Мисливське господарство такого не робить, лише шляхом законного полювання або відлову», – висловився мисливствознавець. Проте, бувають випадки, коли мисливці (здебільшого – іноземці) відмовляються від тушок вбитих звірів. Тоді їхню подальшу долю вирішують лісівники.
Наразі ж в області триває облік мисливських тварин. Але, на переконання Руслана Люшука, дикого звіра в області не меншає, а навпаки – більшає. Цьому, з-поміж іншого, сприяють і погодні умови.
«Особливо важко зиму переносить козуля. А якщо зима затягується, то гине багато молодняка кабана. Слава Богу, зараз погодні умови сприяють і зима є теплою і не затяжною. Саме тому з кожним роком в області маємо невеличкий, але приріст», – переконав він.
Журналістам же, на жаль, не вдалося побачити диких звірів у лісі, лише – сліди та продукти їхньої життєдіяльності. Щоправда, декількагодинна мандрівка лісом була сповнена розповідями на тему мисливської та лісівничої бувальщини. Дорогою додому не покидало відчуття, ніби перечитала «Мисливські усмішки» Остапа Вишні.
P.S. На щастя, у результаті журналістського «полювання» (читати – прес-туру) жодна тварина не постраждала.
