Коли мої діти були ще зовсім маленькі, нам дуже не вистачало грошей і мій чоловік поїхав за кордон на заробітки по знайомству. Один раз передав нам гроші, а потім лише прислав листівку. Іван писав, що
Я постійно думала, що коли вийду на свій заслужений відпочинако, вже буду на пенсії, то нарешті заживу по-людськи, а то все життя
пропрацювала, як кінь, як то кажуть. Але мене чекав справжній сюрприз, на який я зовсім не очікувала.
Виростила я дочку та сина сама. Чоловік поїхав на заробітки за кордон, так і не повернувся звідте. Мої діти тоді ще маленькими зовсім
були, тоді ще тільки в дитячий садок ходили, непрості часи.
А батько їх надіслав нам листівку з проханням його не шукати і нічого від нього не чекати, одним словом, не розраховувати на нього.
Він там, бачте, кохання своє справжнє знайшов. А ми це так, помилка нерозумної молодості. Довго сумувати за своїм чоловіком у мене
не було часу, адже мої дітки моїми сльозами ситі зовсім не будуть, воно їм було не потрібно.
Старалася я для дітей своїх, як могла. І на ніч брала підробітки, щоб мати якусь додаткову копійку, добре, що мама моя колись
машинкою швейною навчила користуватися, так я і підробляла трішки, кому що потрібно було щось пошити, то я за якусь копійку
робила все, що потрібно було. Так і жили від зарплати, до зарплати. За двадцять років я всього лише раз брала відпустку – коли
готувалася до весілля своєї власної дочки. І навіть тоді, за звичкою піднімалася ні світ, ні зоря.
Через рік і син зробив своїй дівчині пропозицію вийти заміж за нього. Я так раділа, що мої дітки влаштувалися в житті і що у них все
добре.
Коли народилися мої маленькі внуки, я була в не себе від щастя. Це неймовірне відчуття – тримати цих крихіток на руках! Різниця між
ними всього на пів року і росли діти на радість батькам швидко. Я на той час уже вийшла на заслужену пенсію. І ось тоді до мене
звернулася моя дочка. Мовляв, раз ти вже вдома, нічого не робиш, то займайся онуками, а ми з невісткою вийдемо з декрету на
роботу, зароблятимемо гроші хороші, а то засиділися вже.
Я не змогла їм відмовити. Це ж мої найрідніші люди. Але все виявилося не так просто. Я переоцінила свої вікові можливості.
Глядіти двох однорічних малюків виявилося непосильним для мене завданням. Щоранку до мене привозять онуків, а забирають аж
під вечір. Це час я бігала між двома і до вечора падаю з ніг.
Коли до мене прийшла моя давня подруга і побачила, в якому я стані, то взагалі і шкодувала мене, і дивувалася мені. Ми з нею
ровесники і вона мені розповіла, як чудово тепер проводить час. Санаторії, курорти, танці кому за шістдесят – ні в чому собі не
відмовляє. Почала життя з чистого аркуша.
І я вирішила поговорити з дітьми. Коли вони забирали малюків, я розповіла їм про прихід подруги. Натякнула, що вона виглядає такою,
що відпочила і щаслива. Напевно, добре мати можливість відвідувати курорти і їздити в санаторії, щоб поправити своє самопочуття.
Діти погодилися з моїм світоглядом і поспішили додому: дочка – вечерю готувати, а сина чекав футбольний матч. Ось так поговорили.
Я заздрю своїй подрузі, щиро кажучи. Мені навіть поїсти нормально немає коли, якщо чесно, не те щоб відпочити. Ось хочу набратися
сміливості і сказати дітям, що я не можу більше жити в такому темпі.
Я зараз хочу на пенсію – відпочивати і вишивати хрестиком, я заслужила це за багато років непростого життя. Як ось тільки синові й
дочці про це сказати, щоб вони зрозуміли і не образилися на мене? Роки летять, я відчуваю, як старію з кожним днем, хочу ще трішки
пожити для себе. Мені непросто дуже зараз. А як пояснити дітям, що я теж вже немолода людина і хочу хоч на старості років пожити
спокійно.
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне – boom.
