Мам, я в телевізорі: як змінює життя перемога в телепроектах
Телевізійні шоу дедалі більше відходять назад, залишаючи вакантне місце для розважальних функцій інтернету: цікаві, пізнавальні та професійні проекти вже можна дивитися будь-коли, а не лише в час, який обере режисер ефіру. Але тих, хто хоче взяти участь у телевізійних проектах, не меншає.
Студвей знайшов трьох героїв, кожен з яких пройшов шлях від першого кастингу до омріяної перемоги: Віктор Вемуна спромігся розсмішити гумористів «Кварталу 95», Дмитро Прокопов краще за всіх заспівав у «Караоке на майдані», Аркадій Василишин перемагав інших і себе самого під час зйомок «Зважених та щасливих». Тепер розказуємо, як цей досвід змінив життя кожного з переможців.
Віктор Вемуна, переможець «Розсміши коміка»
Ми не відразу потрапили в «Розсміши коміка»: з першого разу нам не вдалося пройти відбір. Але згодом ми поїхали у Львів до друзів. Прогулюючись, випадково побачили афішу про кастинг. Ми не вагались, але було страшно. Однак воно виявилось вартим позитивних емоцій від перемоги: ми дуже раділи і тоді, коли пройшли кастинг, і тоді, коли виграли шоу.
Я граю в КВК, наразі ми сформували свою команду з новим складом. Їздимо до Києва, граємо в КНТУ та беремо участь у різних гумористичних конкурсах, виступаємо на концертах. За всі роки в КВК мені найбільше запам’ятався мій перший виступ на сцені. Я побачив сміх людей у залі, їхні очі й посмішки і зрозумів: це моє.
Я не очікував, що коміки з журі шоу – дуже прості й чуйні люди. А ще не думав, що перемога дасть щось схоже на справжню популярність. Круто, коли в транспорті запитують: «Це ти був на “Розсміши коміка”?» Саме в цей момент розумієш, що все було недарма. А одного разу мені написав Віктор з команди «Загорецька Л. С.» і запропонував взяти участь у їхньому виступі під час зйомок фіналу «Ліги сміху» – так я випадково потрапив і на цей проект.
Комедійні телешоу потрібні людям, вони допомагають зменшити внутрішнє напруження. Чудово, коли людина дивиться комедійний проект і просто кайфує, сміється та відвертає свою увагу від проблем.
Тепер я починаю займатись стендапом, хочу знову спробувати свої сили в «Розсміши коміка». Чому я просто не знімаю свій блог для YouTube? Реальні емоції на шоу ніщо не замінить, мені дійсно важлива енергетика, яку я отримую від глядачів.
Дмитро Прокопов, переможець «Караоке на майдані»
Я захоплювався музикою ще в дитинстві, навчався в музичній школі, відвідував театр пісні «Любава». Згодом почалася мутація голосу, мені довелося залишити заняття з вокалу на декілька років. Незважаючи на це, у школі я співав на всіх можливих заходах, конкурсах і концертах.
Одного разу я зрозумів, що музика – не просто захоплення, а сенс мого життя, власний стиль, з яким я йду пліч-о-пліч. Саме тоді я почав знову займатися: удома в мене є колонки й мікрофон, я самотужки намагався згадати все, чого мене навчили в музичній школі. Інколи навіть «заспівувався» до другої години ночі.
Я довго вагався йти в «Караоке на майдані», потім дуже хвилювався, коли вже стояв на сцені й тримав мікрофон у руках. Публіка мене підтримала, мені відразу стало легше – дякую їм за це. Я не міг заспівати майже всі пісні, що хотів: більшість хітів захищено авторськими правами. Втім, мені здається, що я вдало обрав пісню, не помилився зі смаками аудиторії.
Я до останку не вірив у свою перемогу і досі не можу цього осмислити. Проте у великому фіналі все було по-іншому, серйозніше. Для мене здобутком було навіть попасти в трійку, а я виграв і став «народним співаком». Я навіть не дуже пам’ятаю, як усе відбувалось: мене ніби відправили на іншу планету, а потім повернули назад.
Для мене ця програма стала поштовхом, якого мені так не вистачало. Хоч це й не масштабне шоу, проте мені було дуже приємно, коли глядачі на майдані обрали саме мене. Я знаю, що співаю недаремно: такі шоу потрібні людям, при цьому і глядачам, і співакам.
Кумедно, але я не дивився подібних проектів раніше і вважав їх дурницею. Ніколи не знаєш, куди тебе приведе життя.
Аркадій Василишин, переможець «Зважених та щасливих»
Я почав вірити в перемогу з перших днів проекту. З мене сміялись, а я все одно знав, що переможу. Я хотів перемогти не інших, а свою слабкість – це був добрий шанс змінити себе.
Колись я займався кікбоксингом. Потім покинув спорт, бо на нього бракувало часу: потрібно було більше працювати, щоб забезпечувати родину всім необхідним. Я намагався схуднути самостійно, проте мене вистачало на декілька тижнів, не більше, ніхто не давав мені «чарівного пенделя». Я сам не міг наважитись і мотивувати себе.
Мене дійсно змінила зустріч із В’ячеславом Узелковим (український боксер-професіонал – прим. ред.). Без нього я б не наважився на зміни, а тепер узагалі не можу жити без спорту. Цим я завдячую саме йому – моєму наставнику.
Цей проект змінив моє життя лише на позитив: я схуд на 132 кілограми. Прийшовши на проект, я важив 235 кілограмів, тепер – 103. Більш ніж дві години на день я обов’язково проводжу в спортзалі. Також змінилось і моє харчування: останній прийом їжі – не пізніш як за 3 години до сну. Лягаю спати голодним, якщо не встигаю поїсти вчасно. Я створив для себе режим дня і здаватись не збираюсь.
Усі труднощі, які виникали під час зйомок проекту, я намагався подолати заради своєї сім’ї. Я старався на всі 200%, коли ми проходили «тиждень перешкод», кінцевим етапом якого була зустріч з рідними. Пам’ятаю і найскладніший, як на мене, конкурс: нам потрібно було прогулятися по тонкому місточку між дахами шестиповерхових будинків.
Моєю найбільшою підтримкою була дружина Оксана, яка паралельно зі мною сіла на дієту. За період мого перебування на шоу вона схудла на 26 кілограмів. Коли я повернувся, моя сім’я радо і захоплено мене зустріла, особливо донечка Аня.
Люди говорять, що герої телевізійних проектів роблять усе тільки заради шоу, для камери. Я працював заради результату. Дуже добре, що існують такі шоу, де люди можуть себе спробувати, перевірити свої сили і змінити життя на краще. Варто вірити в самого себе.
