ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

– Мама дзвонила мені, каже – я до нотаріуса сходила сьогодні, склала заповіт, – розповідає 39-річна Тамара. – Хочу, мовляв, все розділити між тобою і Степаном за життя, щоб не було потім, як у наших кумів. Ну, це старі друзі родини були, їхні діти, дві дочки, пересперечалися пару років назад через майно батьків. В суд ходили, сперечалися, недобрі речі писали одна про іншу в соцмережах, а такі сестрички хороші були в дитинстві. Ми всі здивовані від того були.
– Зрозуміло.
– Ну ось, наша мати подивилася на все на це і вирішила, що у нас з Степаном, зі старшим братом, так бути не повинно. Я кажу, ну написала і написала, молодець. А вона – ні, ти послухай, що і як, щоб потім питань не було. Загалом, у неї з майна – тільки наша квартира. Я, каже, розділила вам її порівну: Степанові – половину, а тобі, Тамаро – одну шосту! Я мало не сіла від несподіванки. Як тобі «порівну»? Нормально, так?
Квартира, в якій все життя живе мати Тамари і Степана, Наталія Василівна – невеличка двокімнатна квартира в панельному будинку на краю столиці. Район не самий престижний, квартира без ремонту. Але за столичними цінами і таке житло є вельми хорошим.
На сьогоднішній день квартира належить на дві третини Наталі Василівні і на одну третину – Тамарі.

Колись давно батьки приватизували квартиру на трьох – на себе і молодшу дочку, особливо не розбираючись в юридичних тонкощах і не заглядаючи в далеке майбутнє. Все навколо приватизували, взялися і вони.
Старший син на той момент давно вже виписався з батьківської оселі і жив зі своєю сім’єю окремо. Він взагалі у них молодець, відмінно заробляє, міцно стоїть на ногах, самостійно домігся багато чого. Їздить на джипі, живе в чотирикімнатній квартирі, старшу свою дочку вчить платно в дорогому вузі, будує квартиру для неї.
Коли не стало батька, діти відмовилися від спадщини на користь матері. Так і вийшло, що Наталя Василівна стала власницею двох третин, а у Тамарі залишилася її частка.
Саме на свої дві третини мати і оформила заповіт у нотаріуса: пів квартири відписала синові, і маленьку часточку дочки – так, що і у Тетяни згодом буде половина.
– А що ти, каже, замовкла, я несправедливо розділила квартиру, чи що? – продовжує переказувати ту розмову з матір’ю про заповіт. – Все правильно! Тамаро, адже у тебе вже є! Що тобі не подобається знову?
Треба сказати, у Тамарі в житті все набагато скромніше, ніж у брата: після розлучення з чоловіком вона живе з сином у орендованій квартирі. Працює, звичайно, і навіть час від часу отримує аліменти, коли колишньому раптом приходить бажання працевлаштуватися.
Втім, зазвичай це триває недовго, так що розраховувати жінці доводиться тільки на себе.
Квартиру вона собі не купила, і вже розуміє, що навряд чи коли-небудь купить. Не ті доходи у неї зараз зовсім. Головне їй зараз – сина поставити на ноги.
На Тамарі також і допомога старенькій матері. Брат теж бере участь, але в основному грошима. Щоденні дзвінки телефонні, капризи, скарги випадають на долю дочки. Наталя Василівна людина непроста, і з віком характер у неї стає все важче.
Що вже там гріха таїти, Тамара, звичайно, думала про спадщину, розраховувала, що ділити вони з братом будуть материнську долю навпіл. І на дві третини від двокімнатної квартири вона згодом купить собі однокімнатну, в якій зможе жити в старості. А можливо, і якнебудь викупить у брата його третину, тоді взагалі краса. Брат не бідує, можливо, з ним можна буде домовитися на невеликі гроші або хоча б на розстрочку платежу. Що робити з половиною двокімнатної, Тамара не представляє. Викупити у брата вона її не зможе точно, купити щось прийнятне для житла теж.
А ви вважаєте таке «порівно» справедливим: дочки шосту частину, синові – половину?
Тамара дуже засмучена, не знає тепер, як буде у неї влаштоване житті.
 Ukrainians.Today 
Фото ілюстративне, з вільних джерел