Марія - єдина жінка в селі, яка має свій автомобіль. Вона їздить сама на базар щонеділі, хоча не завжди там щось купує, але люди мають її бачити. Усі жінки в селі заздрять їй, адже вона дружина багато
Марія живе дуже добре зараз, так багато людей думає, у неї найбільша хата в селі, діти живуть та навчаються в столиці, там і планують
залишитися жити, повертатися до батьків в село вони не хочуть.
Марія, на заздрість усім сусідкам та жінкам в селі, має свій автомобіль, їздить на ньому до магазину по хліб, щонеділі на базар, навіть
якщо й не дуже треба, але щоб люди бачили. Життя Багате, за сільськими мірками шикарне.
Але не все так добре в їх родині, бо Марія ніколи нікому не розповідала.
Чоловік ніколи її не кохав, завжди був байдужим до неї, зовсім холодним. Але прикро, що про все це Марія знала ще до одруження, але
вийшла за нього заміж, бо він з дуже багатої родини, найкращий сільський агроном.
А була колись Марія щасливою, зустрічалася з сусідом Петром. Петро носив квіти дівчині, частенько мамою спечені пироги, але хіба
будеш щасливо жити з таким чоловіком з небагатої родини, думала тоді Марія. Хіба щастя в коханні, коли на хліб грошей навіть немає?
Тому коли її зустрівся молодий і перспективний агроном з заможної сім’ї, відразу вийшла за нього заміж, як тільки той покликав, забувши все.
Зараз Петро живе на сусідній вулиці зі своєю дружиною та трьома дітьми, великим багачем він не став, але якими очима він дивиться
на своїх дітей та дружину: вони сповнені кохання, добра та спокою.
І Марія вже 100 разів по шкодувала, бо нічого вже не хоче, ні гроші не милі, ні хата велика, ні багатство. Бо за забором на її подвір’ї
лише смуток та самотність. Чоловік постійно на роботі, усі його до себе кличуть, він живе поза домом, діти вже дорослі, у них своє
життя, до матері вони зараз не спішать зовсім, вже давно не тягнуться до неї. А вона самотня, дійсно самотня.
Коли бачить Петра, на хвилину розцвітає, згадуючи щасливе дівоче минуле. Вітається з ним, заглядаючи в очі, хоче в них побачити
взаємність, бо вона досі його не забула. Але ж ні. Петро чемно відказує і йде спокійно далі, навіть не повернеться, не подивиться на неї, він поспішає до своєї дружини.
Він завжди біжить до сім’ї, він щасливий, хоча в нього й досі немає свого авто.
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне – pershyj.
