Ми з Олегом 13 років прожили у шлюбі. Всі ці роки жили в моїй квартирі, яку мені колись купили батьки. А нещодавно Олег отримав у спадок однокімнатну квартиру від своєї тітки, в якої не було дітей. Ми
– Так у нас скільки років ми живемо у шлюбі з чоловіком був спільний бюджет! – розповідає 36-річна Оксана. – Ми ще до весілля так
домовилися з Олегом. Всі гроші складали в одне місце, і неважливо, що це – зарплата, підробіток, якийсь подарунок. І навіть свої
декретні виплати я в загальний сімейний бюджет внесла.
– Зрозуміло.
– А тут чоловік спадок від своєї тітки, в якої немає дітей, отримав, однокімнатну квартиру на краю столиці. Ми навіть не сподівалися і не
очікували такого, тітці допомагали кілька років просто так, а вона взяла і заповіт на свого племінника, мого чоловіка, оформила.
– Так це ж чудово, виходить. Заслужили ви, значить, квартиру, молодці. Тітка по-доброму оцінила ваші старання та турботу.
– Так, якщо чесно, допомоги особливої там не було потрібно, тітка ще доброю була, сама ходила, все сама робила. Ну ми, просто
дзвонили регулярно, приїжджали, її в гості запрошували до себе частенько, подаруночки маленькі на свята дарували. У стаціонарі
відвідували кілька разів. Нічого такого надприродного не робили. Але вона вирішила ось так. Чоловік вступив у спадок, минулого
місяця оформив квартиру на себе. Тут недавно я говорю – що з квартирою робити будеш, мовляв? Треба її хоча б в оренду здати, чого
вона просто так стоїть.
– Логічно. Квартира в тому районі як мінімум тисяч 6-7 гривень на місяць може приносити доходу для вашої сім’ї. Вони в бюджеті явно
не зайві.
– Ось я теж так подумала! Чоловік щось прошепотів, що так, звичайно, треба б здати воренду, і заговорив про інше,швидко змінив тему
розмови. Через деякий час я знову запитала – що з квартирою? Давай вирішувати питання. Поїдь, кажу, сфотографуй, виставимо її,
щоб здавати в оренду. І тут з’ясовується, уявляєш, що квартира, виявляється, здається вже кілька місяців! Я дуже здивувалася цьому.
– Почекай, а як це так вийшло? Нічого не розумію тепер зовсім.
– Ну як? Новим господарем, зрозуміло, моїм чоловіком! Мене дуже здивувало це, адже він носки собі не може купити, чекає, коли я це
зроблю. А тут прямо такий спритний став, так все швиденько оформив і, головне, що мені й слова не сказав про це. Знайшов
орендарів, здав квартиру, та ще мовчки все, ні слова нікому не кажучи. Орендарі за два місяці заплатили. Я питаю – а де гроші? А він
мені заявив – а чому тебе це турбує? Мій спадок, мовляв, це не спільно нажите майно, ти до нього відношення не маєш. Отже, і гроші за
оренду – тільки мої. Куди я їх подіну – то вже лише моя власна справа.
Оксана в шлюбі 13 років, у них з чоловіком Олегом двоє дітей, і досі все було у них завжди спільне. Після весілля вони стали жити в
квартирі Оксани, яку ще до шлюбу допомогли купити її батьки. У Олега своєї нерухомості не було, крім частки в батьківській квартирі,
але Оксані, на той час, і в голову не прийшло якось акцентувати на цьому увагу. Вони ж одна сім’я!
Зі свого боку, чоловік теж доклав зусиль в квартирі Оксани за ці роки. На спільні гроші вони зробили в дорогий хороший ремонт, купили
нові меблі. Кухню, наприклад, замінили повністю, а також сантехніку. Все там чистенько та гарненько.
– Я два декрети сиділа вдома, від дзвінка до дзвінка, так що працювала на шість років менше чоловіка! – каже Оксана. – Але ж в ті
роки, які не працювала, я сиділа з нашими дітьми. Зараз заробляю менше, ніж чоловік, але не в рази! До того ж величезна частина
роботи по дому на мені, як у багатьох сім’ях. Забираю дітей, встаю до плити, чоловік приходить, коли вже все готово. Раніше мені і в
голову не приходило рахуватися, хто більше робить. А тепер я ось думаю – а з якого це дива тепер виходить так, що чоловік матиме
свої гроші,до яких мені з дітьми, виходить, діла немає?
Грошей у них в сім’ї вистачає. Вони не багатії, звичайно, але, оскільки питання з житлом у них вирішено, живуть добре. Їздять
відпочивати, купують те, що хочеться.
– Без цих грошей, які Олег отримує за оренду свої квартири, ми голодними не будемо! – пояснює Оксана. – Але мені не подобається
сама постановка питання: мої гроші, ти до них відношення не маєш! Мені здається, це мало не крок до розлучення. Якби чоловік
сказав, що гроші буде збирати на щось, навіть для себе, я б його зрозуміла. Але ось так відділятися від сім’ї – я вважаю, недобре. Коли
жили стільки років в моїй квартирі, то все було добре, я й словом не дорікала, а він тепер дає зрозуміти, що то його власна квартира.
Хіба це добре. Я тепер навіть не знаю, чи потрібен мені такий чоловік. Як мені з ним поговорити? Можливо, не спішити відразу
розлучатися?
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
