ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

До цього випадку я якось звикла вірити людям, а тепер от не знаю, чи варто. Одного разу я стояла біля стоматологічної клініки, і чекала
призначеної мені години. Я так завжди роблю. Спочатку приходжу заздалегідь (напевно, боюся спізнитися), а потім нервово ходжу
всередині, якщо нікого немає, або виходжу на вулицю. У той день була хороша погода, та й людей в клініці було багато. Тому я
вирішила почекати на вулиці.
Ось ходжу я з одного боку в інший, і тут до мене підійшов хлопець, який теж очікував чогось або когось на вулиці. Ми з ним
розговорилися, почали обговорювати боязнь походу до стоматолога.
Так ми проговорили пів години. А коли мій час підійшов, я зайшла в клініку. Вийшла я звідти вже в більш піднесеному настрої, а
незнайомець мене чекав на вулиці. Ми вирішили далі піти погуляти. Того вечора ми просто ходили по вулиці, розмовляли про різне, в
основному, про лікарів чомусь. У підсумку він мене провів, і ми домовилися зв’язатися ще іншим разом і піти погуляти.
Хлопець був мені симпатичний, тому вже на наступний день я йому сама написала в соціальній мережі. Запропонувала погуляти і він
не відмовився. На другому побаченні ми знову просто гуляли, а коли він запропонував зайти в піцерію, і я не відмовилася, то він сказав,
що вдома забув гаманець і запитав, чи не могла б я позичити йому грошей.

Чомусь, по своїй наївності я погодилася, і перед входом в піцерію простягнула 500 гривень. А як би ви вчинили на моєму місці? Олег,
так звали мого нового знайомого, подякував і пообіцяв віддати гроші на наступний день. Ми чудово провели час, Олег розповів мені
про своє життя, він працює менеджером на фірмі, нещодавно купив квартиру.
Хлопець мені дуже сподобався, я з нетерпінням чекала нашої наступної зустрічі. Але ні наступний день, ні навіть через тиждень Олег
не зателефонував. Коли я з ним спробувала зв’язатися, то зрозуміла, що в нього вимкнений телефон.
Прикро, не хочеться вірити, що все це через якихось 500 гривень? Може, з ним щось сталося?
Фото ілюстративне – freepik.

Джерело