Моя дівчина дуже мало їла. Майже чотири роки наших стосунків, я був свято переконаний, що вона завжди їсть як горобчик. Але очі відкрилися у мене через рік спільного життя
Скромність дівчини в їжі пам’ятаю ще з першої зустрічі. Я вирішив влаштувати перше побачення за стандартом молодих, в парку.
Купив гелеву кульку з якимось милим і романтичним написом і повів в кінотеатр під відкритим небом. Взяв, як завжди попкорн і колу.
Однак, Катя навідріз відмовилася від усього: в результаті умовив тільки на мінералку.
Вона так і просиділа дві години без єдиної росинки в роті. Після кіно, ми прогулялися по парку, і я хотів пригостити дівчину
морозивом, на що та пожартувала, що я бажаю зіпсувати її фігуру.
У підсумку, морозиво купив обом, але їв я обидва сам, вона навіть не доторкнулася до нього.
Мене це трохи здивувало, але наполягати я не став.
Так минуло перше побачення, і ми розійшлися по домівках.
З тих пір минуло багато часу, і я ніколи не бачив, щоб вона нормально їла.
Ось як у вашому уявленні виглядає нормальний обід?
Я бачу пюре, пару котлет і салат. Поки я наминав це в один з будніх днів, моя дівчина спокійно дивиться на мене, попиває мінералку
і їсть салат.
І як я казав, що дівчина моя дуже худа (до мого щастя) не була. Щічки завжди круглі, так рум’янець хороший. Я і дивувався, ну як при
такому то харчуванні.
Після того, як ми вирішили з’їхатися, і вона переїхала жити в мою квартиру, нічого не змінилося. Єдине, я дивувався, як з таким
харчуванням вона не страждала сильним дефіцитом ваги. Часом я боявся цього.
Тому кілька разів заїкнувся про те, що їй треба б відвідати лікаря, але вона якось зніяковіла і образилася. Причин такої поведінки я
не знаходив.
Однак … в подальшому все стало на свої місця.
Якось прокинувся я посеред ночі. А дівчину поруч не виявив. Її місце давно охололо, а світло в туалеті не було ввімкнене. Я навіть
злякався, куди вона могла подітися. Чую писк холодильника і йду на звук.
Те, що я побачив, коли зайшов, викликає в моїй голові до сьогоднішнього дня сміх …
Холодильник відкритий, на підлозі кіт, жує шматки від ковбаси і сиру. На столі стоїть тарілка з млинцями, а за столом сидить Катя,
наминаючи млинці при світлі від холодильника.
Їсть безшумно, але якось дуже відчайдушно, для чогось кидаючи шматочки на підлогу.
Я так розгубився, що не наважувався гукнути її або якось показати свою присутність. Картина виявилася для мене несподіваною.
Раніше вона завжди відмовлялася від них, казала, що їй не подобається випічка.
Тут нарешті вона відчула мій погляд і повернулася. Завмерла, з переляканими очима дивиться то на мене, то на холодильник, то на
стелю. А млинець так і залишився в руках.
Як виявилося, дівчина хотіла злити всю провину на кота, для цього і шматки розкидала!
Зніяковіла вона дуже, навіть заплакала на мої запитання про те, навіщо вона це робила.
Я, звичайно, не злився і взагалі ніколи не обмежував її в їжі. Трохи пізніше вона мені зізналася, що вдома її постійно дорікали
з’їденим, ось вона і боялася при мені їсти.
Зараз потихеньку вона розслабляється в моїй присутності. Але якщо посеред ночі я прокидаюся і розумію, що її поруч немає, то не
заважаю її спілкуванню з холодильником.
