Моя мама активно відпочиває за кордоном по кілька разів на рік, а ми з дружиною і дитиною тулимось в орендованій однушці , живемо від зарплати до зарплати.
Я в неї єдиний син. Батька давно немає, загинув у автокатастрофі, інших родичів теж нема. От мама і розпоряджається майном на власний розсуд. За своє життя вона майже й не працювала, рано вийшла заміж і її забезпечував чоловік. Потім отримала квартири і почала їх здавати, після татової загибелі.
Мене ростила сама. Я старанно вчився, вийшов на роботу, завжди їй допомагав. Проблем зі мною у мами не було. Зараз планую одружитись, бо моя наречена вагітна. Пишне весілля ми не будемо робити, лише розпис у РАЦСі і все. Потрібно готуватись до появи дитини, тож вирішили гулянь не влаштовувати.
В мене зарплата маленька, дозволити собі орендувати житло ми не можемо, бо Ліза не працює, а скоро взагалі у декрет піде по догляду за дитиною. Батьки Лізи люди бідні, живуть в селі і у них ще 5 дітей, крім моєї нареченої. Тому звернутись по допомогу до них ми не можемо.
Я підробляв де тільки міг, після своєї роботи. І розвантажував машини, і охоронцем в нічну зміну, але грошей все одно не вистачає,бо оренда квартир зараз дорога, плюс комунальні і продукти, а ще потрібно все до народження дитини підготувати. Та й в пологовий багато потрібно.
Я звернувся до мам лише з єдиним проханням – віддати нам одну з тих квартир, які здає в оренду. Грошей, які вона отримує за оренду однієї квартири їй вистачило б на гідне життя. Відповідь моєї мами мене розбила:
– Чому я маю віддавати свою квартиру якійсь вагітній дівці?
– Мам, чому дівці? Це ж я у тебе прошу.
– Знали як дитину зробити, то тепер придумуйте як виховувати і де жити. Чому я маю собі в чомусь відмовляти?
– Мамо, про що ти говориш? Я ж твій син і в тебе народиться скоро онук чи онука.
– Я все сказала! Орендуйте, якщо потрібно!
Квартиру мама нам не дала, хоча це і не центр міста, а Ювілейний район (я просив ту квартиру, щоб не сильно зменшити мамі дохід). Одна з квартир по вулиці Соборній – це центр міста і орендна плата там висока, друга – по проспекті Миру, то ж мама великих втрат не зазнала б.
Навіть з приготуваннями до пологів Лізи мама не допомогла зовсім, хоч, навіть, Лізині батьки, в яких немає нічого, купили майбутньому онуку коляску. А це задоволення не з дешевих.
Що ж моя мама? Купила собі нову машину, іномарку з салону. Бачив її фото в соцмережах. Вона там на відпочинку в Туреччині з якимрсь молодиком мого віку. Сумніваюсь, що за те все платить він. То ж виходить, що мамі є діло до когось іншого, лиш не до рідної дитини.
Ми з мамою не спілкуємось вже майже рік. Вона жодного разу не поцікавилась як у мене справи і не привіьала з народження сина, її онука. Допомоги від неї так і немає жодної.
Скажіть, як так можна? Чому б не допомогти сину, якщо маєш таку можливість, при чому не на шкоду собі. Хіба їй не цікаво як я живу?
Мама й далі активно насолоджується життям, смітить грошима, а ми з дружиною і дитиною тулимось в орендованій однушці. Хіба це справедливо?
