На Донеччині за Україну воює контрактник-американець Шон “Техас”
Чоловік родом із Х’юстона (штат Техас) має восьмирічний військовий досвід – до приходу в морську піхоту України служив матросом у ВМФ США, має почесні відзнаки від найвищого командування.
Тепер Техас воює за незалежність України в одному з підрозділів морської піхоти ВМС ЗСУ, на фронті він півроку.
“Попри це, пробувши „на нулі” всього кілька місяців, сповна дізнався, „по чім фунт лиха” та здобув повагу бойових побратимів і подяки командування”, – ідеться в повідомленні.
“Ніколи з Техасом проблем не було на “передку”, — каже його командир. — І бігав, якщо треба було бігати, і стріляв, і під обстрілами був, і пожежі від російсько-сепарських снарядів гасив”.
Утім одна проблема в Шона знайшлася: він зовсім не говорить ні українською, ні російською.
“Я приїхав в Україну, — каже Техас (через перекладача – одного з українських морпіхів), — аби допомогти вам хоч чимось у боротьбі за незалежність. Не забувайте, що Сполученні Штати також пройшли подібний шлях, виборовши Незалежність у жорстокій війні. І пам’ять про це залишається у нашій крові”.
“Я не найманець. Хоча б тому, що в американській армії платять більше, ніж в українській. Я — за справедливість. Слідкував за подіями в Україні від самого їх початку, а коли дізнався, що 2016 року в Україні прийнято закон, за яким іноземці можуть служити в ЗСУ, без сумнівів звільнився із ВМС США і підписав трирічний контракт із ЗСУ. І маю надію його продовжити”, – каже контрактник ЗСУ з Америки.
Без знання мови, “мовою жестів”, морпіхи навчили Шона розбирати, збирати, і чистити великокаліберний кулемет ДШК, про який він до того навіть уяви не мав.
За короткий час Шон освоїв майже все піхотне озброєння, яким користуються морпіхи ВМСУ. І ставляться хлопці до Техаса не до як “американської екзотики”, а як до брата, зазначають у прес-службі.
За час служби у ВМФ США Шону довелося охороняти військові бази з боку Перської затоки, займатися охороною комунікацій на демаркаційній лінії між Південною Кореєю і КНДР. А ось що було найважчим, найстрашнішим за роки служби тут і там?
“Там? Величезні павуки в Іраку, від зустрічі з якими навіть найкрутіші сержанти верещали від жаху, мов дівчата, — сміється Техас. — Ну не любимо ми, американці, павуків. А тут, в Україні… Снайпери…“
Шон розповідає, що тема війни в Україні на американських каналах найбільше лунала в 2014 році. Потім якось зійшла нанівець. “Але більшість американців проти росіян. Вважають їх агресорами”, – каже Техас.
В Штатах у Шона залишилися батько, мама, брат і дві сестри. Причому, сім’я вдочерила одну з дівчаток, яку Шон називає своєю сестрою. Вони знають, де він зараз, переживають і пишаються братом.
“Нині Шон вчить українську. Бо хоче взяти українське громадянство і оселитися тут назавжди. На жаль, часу на посібники не вистачає – треба воювати”, – ідеться в дописі Олега Яновського-Шпака з мобільної прес-групи ОТУ “Маріуполь”.
