На мій день народження зять з донькою не принесли подарунок, вони просто дали мені лотерейний квиток, який купили по дорозі, коли йшли до мене. Я їх добре пригощала, а про той квиток забула зовсім.
Якби мені хтось таке розповів колись, то я б щиро посміялася над цією людиною, бо навіть уявити не могла, що таке буває. Я ніколи в
житті не вірила, що можна виграти в лотерею, чула про виграші, але серед моїх знайомих ніхто не побачив такого щастя, хоч і
сподівалася на це.
Я раніше частенько купувала квитки, і весь час якоїсь цифри не вистачало. Купувала я самі рекламовані квитки, але мені не щастило.
Гаразд, потім я залишила цю справу, адже все це марно, я вирішила, що виграти просто нереально.
Але хочу розповісти дещо про інше.
У мене є зять. Працювати Павло особливо не хоче, тому вся його робота – це невеличкі підробітки. Я кажу йому: «На пенсії тобі будуть
копійки платити, адже ти офіційно ніде влаштуватися не можеш». А він стверджує, що до пенсії ще далеко, і взагалі він може ще не
дочекатися її, тому йому все одно, а на підробітках зараз він заробить більше. І дочка моя така ж: тільки молодшому онукові 2 роки
виповнилося, вона тут же повідомляє, що чекає другу дитину, щоб довше в декреті посидіти, не працювати. І ось у мене вже два онука.
Взагалі, мені все одно, як вони живуть: вони дорослі, дітей зуміли народити, нехай думають самі, як тепер сім’ю годувати. Я онукам
тільки подарунки на свята дарую, але їх сім’ю грошима не радую – батько є, нехай він думає, де і як заробляти. Дочка постійно
скаржиться, що грошей не вистачає, але я ж самотня пенсіонерка, як я їм допоможу?
А недавно у мене був день народження, діти прийшли на свято і подарували мені тільки одну лотерейку. Зять купив, він в цьому якось
розбирається. Я потім про лотерею навіть забула, але мені прийшла СМСка, що я виграла чималі гроші, як для мене. Я очам своїм не
повірила. Це більше моєї пенсії.
Я дуже зраділа, адже моя мрія була – купити хорошу швейну машинку, але не могла собі дозволити. Дзвоню доньці, щоб поділитися
радістю. Вона сама здивована – скільки б вони лотерей не купували, поки їм теж не щастило, а саме мій подарунок виявився
виграшним!
Але привітала мене від душі. Зате ввечері зателефонував зять і щось бурмоче собі під ніс. Я йому: «Що? Говори чіткіше!». Він такий: «Та
онуки у вас взагалі, ви не забули? Ми витратилися на лотерею, ви могли б хоч частину якусь із грошей дітям дати, а якщо чесніше – так
всі гроші! Онуки, напевно, важливіше ніж ваша машинка! Ну що ви будете на ній шити? Вечірні сукні для себе?». Я спочатку аж не знала,
що йому сказати на це. Потім відповіла: «Знайди собі нормальну роботу, тоді вам гроші на все вистачатиме!» Я поклала телефон.
Вчора дзвонила мені дочка і скаржилася, мовляв, посперечалися через це виграш мій вони з чоловіком, йому ці легкі гроші спокою не
дають ні вдень, ні вночі. “Можливо, все ж дасиш нам половину?” Я серйозно відмовилася, тому як за половину грошей я швейну
машинку хорошу точно не куплю.
Дочка теж образилася на мене і поклала телефон. Але мені все це теж неприємно: це ж, по суті, мої гроші, і я ними можу
розпоряджатися як сама захочу. Ну, хіба я не права? Там гроші на іграшки та солодощі розійдуться, а так я можу і онукам своїм одягу
пошити, я сама тканину купуватиму для них. Я ні в кого не забрала ці гроші, і все ж десь у глибині душі мені совість підказує, що варто
хоча б частину грошей віддати дітям. Але все ж моя рідна донечка зі своєю сім’єю має потреби.
І, можливо я б їм віддала б ці гроші, але мені так образливо, що вони так недобре себе повели. Ось за що вони так зі мною? Я поки гроші
ще не витратила на ту машинку, думаю, що робити. Як мені краще вчинити? Порадьте люди!
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне – pokushaem.
