На оформлення документів Богдана поїхала разом з чоловіком, і зрозуміла, що Володимир, який продає цей будинок, є її батьком. Вона довго дивилася на нього, а потім вирішила зізнатися
Євгенія приїхала з села, щоб змінити своє життя, вивчитися і зробити кар’єру. У гомінкому місті вона якось зустріла Володимира.
Хлопець був старшим на вісім років. У нього був свій будівельний бізнес. Він був красивим і успішним. Євгенія відразу ж в нього
закохалася і вважала, що їй дуже пощастило.
Невдовзі Володимир дав їй ключі від своєї квартири, і вона переїхала до нього жити. Євгенія була впевнена в тому, що скоро
Володимир запропонує їй стати його дружиною. Але Володимир не поспішав робити пропозицію.
Через кілька місяців Євгенія зрозуміла, що чекає дитину. Але коли вона повідомила про це Володимиру, то він новині зовсім не зрадів.
І поїхав у відрядження на два дні. А коли повернувся, забрав ключі від квартири і сказав, що вони розходяться. Євгенія повернулася
жити в гуртожиток.
Володимир більше не дзвонив. Дівчина не знала, що робити, адже вона вже була не одна, невдовзі на світ мала з’явитися їхня дитина.
Одного разу Євгенія вирішила все-таки поїхати до Володимира на квартиру і поговорити з ним. Довго дзвонила в двері. Потім нарешті
двері відчинила відкрила висока красива дівчина, яка повідомила, що вона – наречена Володимира і у них скоро весілля.
У відчаї Євгенія просто розвернулася і пішла. Більше Володимира вона не бачила. А у визначений термін у неї народилася чудова
дівчинка, яку вона назвала Богданкою. Тепер життя набуло сенсу, донечка стала найдорожчою людиною на землі.
Щоб якось існувати, Євгенія знайшла собі кілька підробітків. Ночами писала дипломи і курсові для студентів, мила під’їзди в
довколишніх будинках. А ще клеїла оголошення. Було нелегко. Але заради дочки вона була готова на все.
Одного разу дівчинка занедужала і потрібні були гроші. І якраз в цей момент знову з’явився Володимир. Він подзвонив і запитав, як
справи. Євгенія повідомила йому, що для їхньої дитини потрібні кошти і попросила допомогти.
Володимир пообіцяв зробити все можливе, але минув тиждень, але Володимир так і не подзвонив і не привіз нічого. Євгенія черговий
раз переконалася в тому, що Володимиру довіряти не можна. Їй самій довелося шукати гроші, щоб вилікувати доньку.
Ця історія закінчилася добре. Богдана чудово вчилася в школі. Потім закінчила школу і поступила в університет. Одного разу дочка
запитала маму про батька – хто він і чому вони навіть не знайомі?
І тоді Євгенія вперше розповіла доньці правду про її батька. Про те, що він дуже багата людина, але вони йому не потрібні. Дочка з
розумінням поставилася до ситуації і більше до цієї теми вони не поверталися.
Коли Богдана закінчувала університет, раптово не стало Євгенії. Дочка дуже важко переживала втрату. Вона змогла закінчити
навчання і влаштувалася в дуже хорошу лікарню. Жила вона в тій же кімнаті в гуртожитку.
Андрія вона зустріла на роботі, вони працювали в одному відділенні. Вони почали зустрічатися, а через кілька місяців Андрій
познайомив Богдану з своєю сім’єю.
Потім було весілля: чудове, розкішне. Батьки Андрія були доволі заможними людьми. Спочатку Богдана жила з батьками свого
чоловіка, а потім Андрій побачив оголошення про продаж великого будинку в центрі міста. Виявляється, власник особняка розорився і
тепер продає своє майно, щоб виплатити борги.
На оформлення документів Богдана поїхала разом з чоловіком, і зрозуміла, що Володимир, який продає цей будинок, є її батьком.
Вона довго дивилася на нього, а потім сказала:
– Ми змогли з вами побачитися і раніше!
– Не зрозумів! – здивувався Володимир.
– Невже Ви мене не впізнаєте? Адже я так схожа на свою маму Євгенію. Невже Ви її не пам’ятаєте? Мами не стало кілька років тому.
– Так? Мені дуже шкода! Я так часто про тебе думав, так часто тебе згадував! – сказав Володимир.
– Он як! Тільки я вам не вірю! Мама навчила мене бути доброю. Ось вам ключі від кімнати, в якій ми з мамою прожили все своє життя.
Живіть там.
Богдана поклала перед Володимиром ключі від кімнати в гуртожитку. Він довго не наважувався їх взяти, а потім все-таки взяв.
Володимир довго сидів за столом, потім встав і пішов. Пішов, жити в гуртожиток, туди, де його так довго чекала та, яка дуже любила,
але він її зрадив…
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
Джерело
