ВСЕ БУДЕ ЛЮКС

Моя історія почалася з того, що ми з дружиною хотіли жити окремо від батьків, але якийсь час до весілля і після весілля нам довелося
жити з моїми батьками. Ми жили з ними під одним дахом в приватному будинку, який ми будували з батьками і сестрою.
Будинок був великий, місця всім вистачало, але спільне життя з моїми батьками не привело ні до чого доброго. Стосунки у моєї
дружини з моєю мамою не склалися зовсім. Моя мама хотіла, щоб ми розлучилися, так як вважала, що Оксана мене не гідна. Я
сподівався, що поява дитини змінить ситуацію, але нічого доброго з цього не вийшло.
Після народження сина моя мама безпосередньо мені сказала прямо в обличчя, щоб я розлучався з Оксаною. На той момент синові
було лише три місяці і для мене було дивним, що мама намагається зруйнувати нашу сім’ю з самого початку.
Мама ніяк не могла заспокоїтися, розлучити нас – стало для неї нав’язливою ідеєю. Коли вона зрозуміла, що я на боці дружини, мама
почала і мене ігнорувати, не розмовляти зі мною, закриватися в кімнаті, ночами не спати, дуже рано вставати. Далі стала
звинувачувати нас у крадіжках в її будинку, в якому ми жили всі разом, і будував його теж я. Звинувачувала і мене в крадіжках її речей
(найпростіших – годинник, чашки, вилки, ложки, ланцюжки, одяг).

І в один вечір після гучного звинувачення дружини в черговій крадіжці, ми вирішили з’їхати на знімну квартиру. Жили ми на знімній
квартирі з дитиною кілька років. Коли ціни зросли на знімні квартири, і нам важко стало платити, тоді дружина запропонувала поїхати в
її рідне місто жити з її мамою.
Ось прожили ми вже рік в новому для мене місті, причому роботу я не міняв і їжджу в своє місто на роботу маршруткою по дві години в
одну сторону кожен день. Мама дружини доволі спокійна і толерантна людина, треба сказати, що з нею нам живеться значно
спокійніше.
А нещодавно у моєї мами був ювілей – 60 років. Оксана відразу сказала, що не поїде, і мені категорично заборонила їхати. Але, як на
мене, це виходить якось не дуже по-людськи.
Тепер кожного разу, коли я, як син, говорю про батьків своїх чи хочу до них поїхати провідати, дружина каже, що просто піде в РАЦС і
напише на розлучення, тому що вона не хоче знати, бачити і чути про моїх батьків і сестру і ніякі будинки чи ще щось їй не потрібні.
Тому що нас образили, назвали злодіями, і моя рідна сестра додала дуже хворобливу фразу для мене, що ми з дружиною нічого не
досягли (не купили квартиру собі), що у нас нічого свого немає! Причому будинок і дачу в основному завжди я допомагав будувати
батькові від верху до низу з самого дитинства.
Все це дуже неприємно і несправедливо по відношенню до мене. Тепер дружина лякає мене розлученням вже серйозно кожного разу,
коли я починаю говорити про батьків і хочу до них поїхати.
Розумію, що вони вчинили підло з нами все, але все одно у мене в пам’яті вони залишаються батьками, з якими хотілося б налагодити
спілкування і відносини в цілому. Не знаю, як правильно вчинити в цій ситуації.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.

Джерело