Ніколи й подумати не могла, що Бог нагородить мене другою мамою. Мені дуже пощастило. Вдячна, що маю таку свекруху в всім бажаю таких стосунків, як у нас.
Коли у нас народились діти, Валентина Вікторівна була дуже щасливою. Вона в усьому мені допомагала та радила. Я їй безмежно вдячна. Знаю, що коли б я не попросила, Валентина Вікторівна завжди допоможе.
До дня народження свекрухи я готувалась по особливому. Знаю, що вона дуже хотіла електро духовку. Я назбирала грошей і подарувала їй її мрію.
Радості Валентини Вікторівни не було меж, вона тішилась як дитина, очі ближчали, а посмішка не сходила з обличчя.
Потім вона покликала мене до себе в кімнату, поки всі сиділи за святковим столом.
– Тримай, це тобі – сказала свекруха й протягла мені маленьку коробочку.
Я взяла і відкрила. Там лежали старовинні сережки.
– Це родинна коштовність. Вона передається від покоління до покоління. Хочу, щоб тепер вони були твоїми, а ти передаси їх своїй доньці – продовжила Валентина Вікторівна.
– А чому ви їх доньці не віддали, а мені?
– Бо я так відчуваю. Ти, хоч і не рідна мені по крові, та ближча по духу.
Я розплакалась від несподіванки та слів Валентини Вікторівни, а вона мене обійняла й притулила до себе.
Ніколи й подумати не могла, що Бог нагородить мене другою мамою. Мені дуже пощастило. Вдячна, що маю таку свекруху та всім бажаю таких стосунків, як у нас.
Які у вас стосунки зі свекрухами?
Напишіть нам в коментарях у Facebook!
