Олег взяв мене з двома дітьми. У нас все було добре до тих пір, поки чоловік не вирішив познайомити мене зі своїми батьками.
Заміж я вийшла в 24 роки. Після весіля у нас надбали 2 дітей, однак шлюб наш тривав 4 роки. Разом ми взагалі не вживалися, чоловікові було абсолютно байдуже на мене і на мою родину, його цікавили лише власні потреби та проблеми. Гроші, які заробляв, практично витрачав на себе, а я змушена була тягти все на своїх плечах – дім, дітей. Одного дня до мене прийшло розуміння – сім’ї, як такої, не має. Ми живемо разом з дітьми, а чоловік – окремо, у власне задоволення.
Одного дня, я просто зібрала речі та пішла від чоловіка. Я не мала в кого просити допомоги, добре, що були мінімальні заощадження, і я змогла орендувати квартиру. Я працювала на двох роботах, щоб мати змогу оплатити орендоване житло та всі витрати. Чоловік нам взагалі не допомагав.
Пройшло трохи часу, і я зустріла Олега, він був мій ровесник. В 35 років вже має власну квартиру, хорошу роботу, до того ж ще не був одруженим. Я теж йому одразу сподобалася, ми зустрічалися пів року, а потім одружилися. Все було добре до тих пір, поки чоловік не вирішив познайомити мене зі своїми батьками.
Коли ми прийшли в гості до його батьків, то мама прямо мені сказала, що від хороших дружин чоловіки не йдуть, і збереження сім’ї завжди в руках жінки, і якщо я розлучена, то в цьому винна лише я сама.
Я вдала, що не почула і нічого не відповіла на це. Потім родина почала натякати, що такий чоловік гідний кращої, ніж я. Це було дуже образливо, особливо, коли почали ще говорити за моїх дітей, ніби то ними має піклуватися рідний батько.
Після цього, наші стосунки з Олегом погіршилися, мама дзвонила до мене, казала, щоб я дала спокій її синові. Так і сталося, ми не витримали такого тиску й розійшлися. Мені дуже важко і обідно, хоча в мене є ще надія, що усе буде добре
