Останнім часом моя родина відвернулася від мене: родичі не кличуть на свята, не беруть телефон, навіть моя рідна сестра ставиться до мене по-іншому. Просто я в один день взяла всі гроші, які були вдом
Я завжди мала спокійний характер. В дитинстві вдома я ніколи не перечила батькам, в школі теж вважала занеобхідне краще
погодитися з усім, ніж сперечатися і відстоювати свою думку. Хоча, десь гибоко в душі, звичайно, мені було зовсім неприємно від цього.
Потім я пішла навчатися, нічого не змінилося. Я була поблажлива до свіх, завжди прислухалася до чужої думки, вважала за краще
підтримати когось, ніж робити щось для себе. Ткий вже мала характер.
Коли вийшла заміж за Дмитра, головним у нашому домі став чоловік. І це було дуже помітно і відчутно. Я не можу сказати, що Дмитро
нехороша людина, але в домі має бути так, як він вважає за потрібне, до моєї думки ніколи не прислухалися навіть діти.
Хоча і Дмитро, і діти любили мене, але вони, дивлячись на батька, не вважали мою думку важливою, а мою пораду правильною.
Та коли діти почали підростати, я зрозуміла, що сама зробила світ навколо себе таким. Я сама відсунула себе в цьому світі на другий
план і тепер маю всі ці плоди.
Я вирішила – досить. Я стала змінюватися, починаючи з дрібниць. Стала готувати не те, що мене просять діти та чоловік, а те, на
щомала час і вважала за потрібне. Накупила собі нового одягу, зробила зачіску, хоча чоловік відкладав гроші на літній відпочинок.
Я переступила через свої побоювання, спокійно тепер висловлювала свою думку. І так крок за кроком я змінювалася на очах.
Згодом і сам Дмитро став прислухатися до мене, вже не так командував мною, як колись. Діти стали запитувати поради і робити так, як
я кажу. Я стала щасливішою, впевненішою в собі. Мої рідні люди любили мене, як раніше, але тепер відчувалася їх повага більше.
Але родина і усі мої друзі стали відвертатися від мене.
Родичі звикли, що я в більшій мірі мовчу, прислухаюся до них, не відстоюючи свою точку зору. Усім допомагаю, навть, коли це мені
важко, адже нікому не можу відмовити.
Я зараз така, якою була колись, так само добре ставлюся до родини, але більше повапжаю і себе.
Я зараз звикла говорити просто те що думаю, от так просто говорю правду в очі, те що в моїх думках. Я спокійно родині і друзям тепер
можу відверто сказати, щщо мені щось не подобається.
І останнім часом родина відвертається від мене. Не звуть мене на свята, стороняться мене, уникають спілкування друзі.
Тепер я сама не знаю, чи чиню правильно. Адже втрачаю рідних людей. Можливо не варто говорити людяим праду в очі, адже від
цього лише мені гірше. Усі звикли, що я постійно мовчу, з усім погоджуюсь, а тут такі зміни. Можливо, не варто було б так робити, якщо я
ціную цих людей?
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне – investory.news
