Після весілля ми стали жити у свекрів. Коли приходили в гості мої тато з мамою, батьки чоловіка демонстративно йшли в іншу кімнату. А згодом і взагалі сказали, щоб я не запрошувала своїх батьків до ни
Після того, як зіграли весілля, ми з чоловіком вирішили, що будемо жити у його батьків. Тобто, можна сказати, що більше він наполіг на
цьому, так як це його будинок, він звик до нього і сказав, що там місця всім вистачатиме.
Орендовані квартири Володимир мій зовсім не визнає, каже чому він повинен блукати по чужих кутках, коли у нього є свій власний дах
над головою. Спочатку мене абсолютно це все влаштовувало.
Свекра зі свекрухою бачила я дуже рідко, так як багато часу проводила на роботі. Але після народження нашої донечки у нашій сім’ї
все кардинально змінилося.
По-перше, іноді мені здається, що це не моя дочка, а дочка моєї свекрухи. Як тільки дитина починає плакати, вона бере її найперша на
руки і починає заколисувати її просто так на руках. Я кажу, що так робити не потрібно, я сама впораюся зі своєю дитиною, але мати
мого чоловіка мене не чує зовсім.
Свекруха стверджує, що у мене неправильне виховання, що мене всьому потрібно вчити. Каже, що я груба, так як росла в не любові,
внучку вона хоче виховувати по-іншому.
Пояснювати, що це моя дитина, а я її мама і право виховання залишається за мною просто марно. На цьому грунті почалися серйозні у
нас скандали. Чоловік мій в це все не втручається зовсім. Від цього стає дуже важко і прикро, на жаль.
По-друге, в будинку свекрухи у мене взагалі навіть немає хоча б маленького особистого простору. До зали я з малюком не можу піти
погратися, так як весь час там дивиться телевізор мій свекор, на кухні мені теж місця немає – в цій кімнаті майже постійно знаходиться
свекруха.
Я неодноразово пробувала про це поговорити зі своїм чоловіком. Він сказав, що я знахабніла вже геть, дуже швидко звикла до
комфорту та добробуту, завдяки його родині, його мама посилено нам допомагає усім, чим тільки може, а я просто вже дуже швидко
звикла до її добра і не бачу її старань. А нам з його батьками взагалі дуже легко живеться, і, дякуючи їм, проблем абсолютно ніяких не
знаємо.
До всього іншого з недавнього часу його родичі заборонили приходити в гості моїм батькам. Чи бачите його мамі важко спілкуватися з
моєю мамою.
Спочатку, коли приходили мої батьки, вони просто йшли в іншу кімнату і демонстративно з ними не спілкувалися. Потім до цього
бойкоту приєднався і мій чоловік. На сьогоднішній день тільки я з донькою ходжу до своїх батьків, і запрошувати їх до себе в гості не
маю права, адже цього не хоче родина мого чоловіка.
Я пробувала говорити з чоловіком, пояснювати йому, що мені хочеться бути господинею в своєму будинку. Нехай це буде орендоване
житло, але я буду мати свободу дій, буду сама собі господиня і ні під кого налаштовуватися мені буде не потрібно.
Де хочу там і буду гратися зі своєю дитиною, буду наводити свої порядки, на свій лад і вибирати кого хочу бачити в гостях, а кого ні.
Вмовляю свого чоловіка вже чимало часу перейти жити, хоча б на час, до моїх батьків. У мене є частина квартири, в якій живе моя
бабуся, вона двокімнатна, кажу давай поживемо деякий час там. Ні і ще раз ні, чоловіка взагалі нереально вмовити на це. Він хоче жити
у власному домі. Це так сумно, я вже не знаю що робити. Порадьте, будь ласка, хоч щось, бо я вже втомилася жити у батьків чоловіка, зі
мною зовсім ніхто не рахується.
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне – prometei
