«Поплакали і вирішили народжувати»: історія 17-річної дівчини, яка зробила свій вибір
Несподівана новина
У 9 класі почала зустрічатися з хлопцем, тоді він здавався мені надійним, справжньою опорою. Але як же я в ньому помилялася. Адже як тільки дізнався про дитину, то відразу в кущі. Звичайно, я намагалася з ним говорити, але марно. Він виявився ще тим «парнокопитним».
Нічого не залишалося, як розповісти про все мамі. Але вона сприйняла новину без особливого ентузіазму, і це зрозуміло. Адже я тільки закінчувала школу (до випуску залишалося 2 місяці), освіти відповідно ніякої, а працювала тільки вона.
Зі сльозами на очах вона запропонувала зробити аборт. Але я хотіла дитину, тому трохи охолонувши і провівши «малу сімейну нараду», ми вирішили народжувати. Після випускного знайшла підробіток в Мережі, вела чужі акаунти. Платили мало, але зате змогла відкладати на пологи і малюка.
Важка вагітність
Це була моя перша вагітність, тому я навіть не припускала, що мене чекає. А було ой як страшно.
Встала на облік і після огляду лікар виявив кісту. Все обійшлося, її вилікували. Потім почався страшний токсикоз і тривав до 18 тижнів, поки дитина не почала ворушитися. Незабаром все нормалізувалося, малюк ріс, а разом з ним і животик. Ближче до ПДР став різко підніматися тиск, тому поклали в лікарню, де і пролежала до самих пологів.
Моторошні пологи
Настав «день ікс», а переймів немає. Я стала переживати, але лікарі заспокоювали і пояснювали, що таке буває. Запропонували трохи почекати. Але чомусь переживала, в результаті знову піднявся тиск, потім відійшла пробка.
Знову провели огляд, але розкриття було нульовим. Сказали чекати і поставили катетер фолея, а потім поклали на КТГ. І ось тут почалося найжахливіше.
Раптово почали підтікати води, тиск скаче, направили в родзал, оглянули, розкриття немає. А тут ще й перейми, біль просто пекельна. У підсумку призначили екстрений кесарів через відсутність родової діяльності. Я в паніці, але тримаюся.
Прокидаюся від дитячого плачу. Це мій малюк! Тут медсестра простягає мені його, такого крихітного і беззахисного. Беру на руки і відразу забуваю про все, про болі, шви, тиск…
Дивлюся на нього і не вірю, що я створила це чудо, я впоралася, пройшла всі випробування і муки. І якби я навіть знала, що мене чекає, то все одно б зважилася народжувати. Тепер я знаю точно — я сильна!
