Приблизно два роки тому Лариса вийшла заміж за свого колишнього керівника, який років на 15 старший за неї. У подруги все складалося чудово, але одного разу я побачила її чоловіка в ресторані, він був
Лариса – моя найкраща подруга ще з дитинства. Їй 28 років, з першим хлопцем у неї не склалося – дізнавшись про дитину він просто
втік, тому подрузі довелося ростити сина одній.
Але доля їй таки всміхнулася, приблизно два роки тому вона вийшла заміж за свого колишнього керівника, який років на 15 старший за
неї, але загалом дуже хороший і забезпечений чоловік. Станіслав Романович розлучений, має сина в першому шлюбі. Я радила
подрузі подумати, перш ніж їй 25-річній, повязувати своє життя з 40-річним чоловіком.
Лариса не стала думати і вийшла заміж, тепер живе за його рахунок, ні в чому собі не відмовляючи. Вона завжди одягнена за
останньою модою, і буквально світиться від щастя. У соцмережах у неї багато професійних фотографій, де вона, чоловік і її дитина
виглядають так, ніби вони ідеальна сім’я.
Я якийсь час вірила в те, що все у неї в житті склалося добре, і що навіть статус матері-одиначки не став перешкодою на шляху до
особистого щастя, однак недавно я дізналася, що її чоловік їй зраджує. Це вийшло випадково. Я зайшла ввечері з друзями в ресторан,
і побачила, що за сусіднім столиком сидить Станіслав Романович, чоловік подруги. Він був не один.
Я відразу набрала Ларису, перед тим скинувши їй фото. Я чекала на будь-яку її реакцію, тільки не на таку. Лариса запитала мене, чому
я втручаюся не в свої справи і попросила ніколи такого більше не робити.
Я не могла збагнути, чому подруга так себе повела, я ж їй бажаю найкращого! Через кілька днів Лариса сама запропонувала мені
зустрітися. На моє здивування, вона прийшла в кафе, як завжди, в доброму гуморі. Коли мова зайшла про її чоловіка, то вона сказала,
що не бачить в цьому «нічого такого», і що сама знає, що у чоловіка є інша жінка.
Тоді я запитала її: «А як же любов, вірність і сімейні цінності?». Вона сказала, що зради зараз звична справа. Подруга навіть
присоромила мене моєю простотою і наївністю. Вона порадила мені припинити вірити в казки, і змиритися з тим, що мене в
майбутньому чекає те ж саме.
Після цієї розмови, у мене пропало будь-яке бажання спілкуватися з нею. Я б поставилася нормально, якби вона просто сказала, що
терпить зради свого чоловіка заради того, щоб вони з сином були фінансово забезпечені. Але ж вона вилила на мене гору негативу, і
просто посміялася над моїми словами про те, що я б на її місці не стала терпіти таке ставлення до себе ні за які гроші, виставила мене
наївною, пообіцяла, що і у мене буде так само.
Звичайно, якби я знала, що мене чекає така реакція, то не стала б втручатися в їхні сімейні взаємини, а як тепер навіть не знаю як бути.
З одного боку, я сама винна, що не вмію мовчати, а з іншого – подруга наговорила мені багато всього неприємного і тепер я не хочу з
нею спілкуватися.
