Що стосовно декомунізації: ситуація в волинському селі
ПОЧАТОК ПРОЦЕСІВ ДЕКОМУНІЗАЦІЇ В РАЙОНІ
Ще у 2015 році на сайті Інформаційного агентства Волинські Новини почали з’являтися перші публікації стосовно необхідності демонтажу гербу СРСР на пам’ятнику загиблим односельчанам. Колишній сільський голова Степан Гаврилюк запевняв, що нічого не чув про новоприйнятий закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки», і що селяни не дозволять демонтувати пам’ятник.
А от питання про демонтаж забороненого символу, що возвеличує тоталітарний окупаційний режим пообіцяв винести на розгляд громади та виконавчого комітету. Крім того чоловік додав, що в селі є вулиця «Радянська», яка також підлягає перейменуванню.
НОВИЙ ГОЛОВА - НОВІ ПРИМХИ
У червні 2015 року новообраний очільник громади Ігор Волосюк повідомив, що не збирається приймати рішення про демонтаж комуністичного символу з обеліску, переконуючи в тому, що відповідно до статті 1 пункту 4 цього закону демонтажу не підлягають комуністичні символи на пам’ятниках пов’язаних «з опором і вигнанням нацистських окупантів з України або з розвитком української науки та культури». А до цього списку сільський голова відносить і монумент в селі Сошичному.
Щоб поставити остаточну крапку в цьому питанні журналісти звернулися до Українського інституту національної пам’яті та отримали неоднозначну відповідь.
Весь текст відповіді не опублікували, подають лише основне:
«…Звертаємо вашу увагу на те, що безпосередньо на саме зображення державного герба СРСР, яке міститься на цьому пам’ятнику, і яке є символікою комуністичного тоталітарного режиму відповідно до підпункту «а» пункту 4 частини першої статті 1 зазначеного вище Закону виняток, передбачений підпунктами «ґ» та «д», не поширюється. Тому зазначене зображення герба СРСР підлягає обов’язковому демонтажу з пам’ятника у селі Сошичне Камінь-Каширського району Волинської області», - зазначено у листі за підписом в.о. голови Аліни Шлапак.
Під час чергового візиту журналістів у Сошичненську сільську раду Ігор Волосюк повідомив, що жодних дій стосовно демонтажу серпа та молота приймати не буде, доки у сільраду не надійде роз’яснення від Українського інституту національної пам’яті.
Журналістам вдалося поспілкуватися зі старшим науковим співробітником інституту, кандидатом історичних наук – Богданом Короленком. В ході розмови чоловік розповів, що сільський голова, як посадова особа, на відміну від депутатів сільської ради, особисто несе відповідальність за процеси декомунізації в селі.
«В законі чітко вказано, що органи місцевого самоврядування мають демонтувати пам’ятники з символікою комуністичного тоталітарного режиму, а в статті 1 вказано, що є символікою комуністичного тоталітарного режиму, в тому числі й зображення герба давно не існуючого Радянського Союзу.
Лист із відповідним роз’ясненням можливо не надійшов, і це не наші проблеми. По-перше, ми не зобов’язані надавати роз’яснення та робимо це з доброї волі. По-друге, це в наших інтересах. Та сільському голові не обов’язково чекати наших роз’яснень. Він своїм розпорядженням повинен демонтувати комуністичний символ із пам’ятника та мусив це зробити давно».
Окрім того пан Короленко додав, що представник територіальної громади може звернутися до суду, щодо бездіяльності органів місцевого самоврядування.
«Хорошому юристу довести, що це пропаганда комуністичного тоталітарного режиму, яка здійснюється з відома сільського голови – не проблема».
РОЗ’ЯСНЕННЯ НАДІЙШЛО
На початку лютого 2017 року сільський голова усе ж таки отримав лист із роз’ясненням. В документі чітко зазначалося, що зображення Гербу СРСР підлягає обов’язковому демонтажу. А ще від Інституту національної пам’яті були надані рекомендації в ході проведення планових робіт з благоустрою (реконструкції) вказаного пам’ятного знаку, у відповідності до закону «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років» замінити число «1941» на «1939».
СОШИЧНЕ – ПІОНЕР В ПРОЦЕСАХ ДЕКОМУНІЗАЦІЇ
Стосовно перейменування вулиці Радянської село Сошичне було одним із перших на Камінь-Каширщині, хто втілив у життя постанову Верховної Ради.
Цю розмову із сільським головою записали ще рік тому, проте опублікувати її вирішили саме зараз. Ігор Волосюк докладно розповів, чи обернулося перейменування вулиці додатковими проблемами для громади і як вплинула реформа на настрої людей.
Яку тепер назву носить колишня вулиця «Радянська»?
Тепер вона носить назву Смалі. Я наполягав на тому, щоб її назвали на честь Івана Франка, проте громада забажала саме історичну назву, оскільки раніше на місці вулиці стояли вкриті смолою будинки.
На новоприйнятий закон люди зреагували дуже просто: запитували, мовляв, навіщо її перейменовувати?! Скільки ж років жили і нічого не сталося! Тому була пропозиція нічого не змінювати. Та я наполіг на перейменуванні. Пояснював, що цей закон варто виконувати для того, щоб більше ніколи не повторилося такої ситуації, як зараз на Сході.
Від моменту перейменування вулиці минуло більше року. Чи звикли люди до нової назви?
Звикли, і деякі зареєструвалися повторно.
З якими проблемами зіткнулася громада після перейменування вулиці?
Проблеми були лише під час прийняття спадщини. До документів потрібно додавати витяг із рішення закону про перейменування вулиці. Проте цей витяг надається безкоштовно, тому особливих витрат люди не понесли. А за послуги нотаріуса і без цього потрібно було платити.
Чи були в селі запеклі противники декомунізації?
Ні, таких не було. Проте окремі жителі й досі не розуміють суті цих змін. Зі свого досвіду скажу, що ніхто й ніколи раніше не називав вулицю «Радянську» своєю назвою. Завжди говорили «Смалі». Тобто сучасна назва в повній мірі відповідає історично-культурним чинникам і потребам громади.
Багато очільників сільрад у Камінь-Каширському районі не знають механізму перейменування вулиць. Розкажіть, будь ласка, як це робили ви.
Першочергово питання про перейменування вулиці виноситься на громадське обговорення. Люди в нас інертні, тому й на збори не завжди приходять. Я попросив у депутатів, щоб походили по вулиці та вислухали пропозиції з приводу перейменування.
Потім створили проект рішення щодо перейменування вулиці, який винесли на сесію. Надалі депутати на основі пропозицій людей приймають рішення: чи перейменовувати вулицю, чи ні та яку назву дати вулиці. Прийняте рішення відправляють до державного реєстратора, в реєстр виборців та паспортний стіл.
ХТО ЗАВЕРШИТЬ ПРОЦЕСИ ДЕКОМУНІЗАЦІЇ В СЕЛІ
Спільними зусиллями вулицю було перейменовано, а от демонтувати із пам’ятника землякам комуністичну символіку ніхто не наважився дотепер.
Пам’ятник землякам споруджений в селі Сошичному в 1969 році на честь загиблих у Другій світовій війні односельчан. Згідно із документами, «скульптура зображена на фоні прямокутного обеліска з прямокутною дошкою, правий край якої опирається на металевий стрижень. На прямокутній дошці прикріплений герб Радянського Союзу. З другої сторони викарбувані прізвища полеглих односельчан. Скульптура зображує воїна на повний зріст у плащ-накидці, у правій піднятій руці - автомат, у лівій, опущеній - каска. Постамент складається з трьох бутобетонних прямокутників. На постаменті зліва розміщений квітник з круглим бордюром».
Герб радянського союзу, що розміщений на скульптурі є частиною композиції. А отже відповідно до п.1 статті 3 «Пропаганда комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв комуністичного тоталітарного режиму, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму та заборонена законом».
Сільський голова ніяковіє та неохоче спілкується із журналістами на цю тему, тому щоб отримати зважену відповідь на питання стосовно завершення процесів декомунізації в селі журналісти нашого видання вимушені були подавати до сільради запит на отримання публічної інформації. У відповіді від 05.03.2018 було сказано, що реконструкція пам’ятника не проводилась у зв’язку з відсутністю коштів в бюджеті сільської ради. Дані роботи планується провести після наявного перевиконання дохідної частини бюджету сільської ради та внесення до нього змін.
То ж коли завершиться процес декомунізації у селі Сошичне наразі невідомо. Проте виконання цього закону – процес невідворотний, незважаючи на те, що більшість жителів села, а особливо серед старшого населення, й досі не розуміють його необхідності.
Богдан ЛІПИЧ
