Свекри мають дві квартири. Нещодавно ми з чоловіком, випадково, дізналися, що одну квартиру вони віддають зараз доньці, вже дарчу оформляють. Чоловік мовчить. А я вирішила, що так немає бути і пішла д
Ми з чоловіком разом живемо у шлюбі вже 4 роки. Відносини у нас склалися в сім’ї хороші, а це не завжди так складається між
чоловіком та дружиною, і всі фінансові питання, які у нас виникають, ми звикли вирішувати спільно. Я ніколи не дозволяла собі занадто багато, і жити за рахунок чоловіка – це не про мене.
Іноді навіть, коли у нього були тимчасові фінансові труднощі і нам не вистачало на життя, я часто брала додаткові зміни, і працювала без вихідних, щоб в нашій родині було все добре.
Нас обох з Андрієм дуже засмучує той факт, що у нас немає свого житла. І поки воно у нас не з’явиться, ми навіть дітей поки не
народжуємо. На орендованій квартирі ми не можемо відчути себе «як вдома» – немає впевненості в завтрашньому дні, і відсутня будьяке бажання покращувати чужі квадратні метри, ми не можемо зробити навіть невеличкий ремонт у ній, адже з неї нас можуть попросити піти в будь-який момент.
Чоловік мій – все життя жив у нашому місті, і у його батьків є кілька квартир. Коли свекри здавали «зайву» свою квартиру в оренду, щоб
мати додатковий дохід до пенсії, то я навіть і думати не могла про те, щоб зазіхнути на неї і попроситися в неї жити (я віддаю собі звіт в
тому, що квартира купувалася за їх важко зароблені гроші, і що ми з чоловіком в її купівлю нічого не вкладали).
Однак потім я дізналася, що свекри збираються цю квартиру переписати на свою дочку, і тут вже не змогла залишитися осторонь цієї
ситуації: з чого це раптом така несправедливість? У батьків мого чоловіка є двоє дітей, і вони обоє – спадкоємці, так з якої радості їхня
улюблена донька буде жити на всьому готовому, в той момент, коли ми з їхнім сином повинні будемо бігати по знімних маленьких
чужих кутках або виплачувати все життя кредит?
Чоловік цю новину «проковтнув» мовчки, і не став вести якісь розмови чи суперечки зі своїми батьками, а я мовчки пробачити це не змогла.
Мені якось прикро за все це. Всі свої думки з цього приводу я висловила своїй свекрусі, і її улюбленій донечці. Вони у відповідь стали
мені говорити, що я корислива людина і думаю лише про гроші і про себе, і сказали, що я можу до них більше не приходити, поки не вибачусь за свої слова.
Чоловік ображається мене за те, що я влаштувала суперечку з його ріднею, що влізла туди, куди мені взагалі немає ніякого діла.
Сказав: «Раз мої батьки самі заробили на свою нерухомість, то і розпоряджатися нею можуть, як захочуть». Просить мене більше не
піднімати цю тему, і навіть натякає на те, що непогано було б, якби я вибачилася перед його мамою та сестрою за те, що наговорила.
Я така здивована від того, що відбувається, і не розумію, як Андрієві вдається зберігати спокій при тій ситуації, яка склалася в його
родині. Невже йому не прикро за те, що батьки готові все віддати доньці, в той час, коли до нього їм зовсім байдуже? Але ж головне –
коли щось потрібно його батькам, то вони просять про послугу саме його, свого сина, а не свою улюблену доньку, і він мчить до них
швидко, навіть якщо у нього єдиний вихідний на цьому тижні. Андрій жодного разу їм ні в чому не відмовив.
Загалом, я не знаю, як буду надалі спілкуватися зі свекрами і зовицею, а також чи варто це взагалі робити. А зараз ще й трохи на
чоловіка свого образилася за те, що він такий, і не може відстояти своє право на частину тієї квартири. Через його принциповість нам
доведеться багато років важко працювати, і виплачувати іпотеку до кінця свого життя. А сестрі його буде все готове.
Ukrainians.Today
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
