Свою квартиру бабуся завжди обіцяла мені. Але зараз до нас приїхав дядько з донькою, бо вони продали своє житло, бабуся виділила їм окрему кімнату і тепер каже, що буде справедливо, якщо вона цю кварт
Ми з батьками і бабусею живемо у великій чотирикімнатній квартирі. Ця квартира належить бабусі і вона постійно обіцяла, що
перепише її на мене. У мого батька є рідний брат, він живе далеко, в іншому місті. А нещодавно він з своєю донькою приїхали до нас
погостювати, так як квартиру свою продали.
Спочатку ми з радістю прийняли гостей, але родичі від нас не їдуть вже кілька місяців. Бабуся їм виділила окрему кімнату і їх зараз
це влаштовує. Але ми дуже сильно від них втомлюємося. Дядькові подавай на стіл кожні 60 хвилин. Він зараз ніде не працює, тому
живуть вони з донькою практично за наш рахунок. При цьому він постійно засуджує інших людей. Хоча в житті не зумів домогтися
ніякої стабільності.
Його дочка, моя сестра, ще гірша. Вона викликає в мене одні негативні емоції. Сестра зовсім не думає про завтрашній день. Їй не
цікава кар’єра, заміжжя, стабільність. Виховання м’яко кажучи, не дуже, ніяких правил пристойності їй не прищепили. Щоразу як до нас
приходять гості, вона поводиться досить культурно. Однак варто тільки їм переступити поріг двері і піти, то починаються обговорення і
плітки.
Одного разу на цьому тлі, у нас з нею виникло серйозне непорозуміння. Мама почула із сусідньої кімнати нашу словесну перепалку і
заспокоїла нас. Однак після інциденту, моя новоспечена родичка обдзвонила всіх найближчих наших людей і прикрасила події. Вона
повідомила всьому нашому оточенню, яка я погана і як я заважаю їй жити.
Відтоді ми зовсім не спілкуємося з двоюрідною сестрою. Вона постійно виявляє лише негативні емоції. Мені настільки все це не
подобається, що я зовсім не хочу жити вдома. Мені зовсім не хочеться щодня повертатися в такі умови. Щодня я себе змушую
переступати поріг рідної домівки. Мама мене постійно закликає до терпіння і смирення. Найбільше мене зачіпає, що вона постійно всіх
обговорює. Більше того, тепер всі мої родичі навчилися брехати.
Я дуже хочу почути пораду. Насправді я перебуваю в повній розгубленості і не розумію як себе вести далі. Таке враження, що наші
любі родичі взагалі не збираються від нас з’їжджати. І бабуся вже почала говорити, що справедливо буде, якщо вона цю квартиру
перепише на двох внучок.
Коли я їх прямо запитала, коли вони від нас поїдуть і де вони поділи гроші від продажу квартири, вони відповіли, що це не моя справа.
Сестра сказала, що має на бабусину квартиру таке ж право, як і я, тому буде жити в ній стільки, скільки треба.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
