Українські народні прислів’я та приказки про життя
У своїй сумі прислів’я та приказки становлять начебто звід правил, якими людина має керуватися у повсякденному житті. Вони рідко тільки констатують якийсь факт, скоріше рекомендують чи застерігають, схвалюють або засуджують, — словом, повчають, бо за ними стоїть авторитет поколінь нашого народу, чия невичерпна талановитість, високе естетичне чуття й гострий розум і тепер продовжують примножувати і збагачувати духовну спадщину, що громадилася віками. Різкої межі між прислів’ями та приказками не існує, а основна відмінність полягає насамперед у тому, що прислів’я є більш розгорнутими, ніж приказки.
Життя прожити — не поле перейти.
Літа пливуть, як вода.
Вік звікувати — не в гостях побувати..
Вік пройшов — як батогом ляснув.
Він уже чужий вік живе.
Година за годиною — та й так вік зійде.
День довгий, а вік короткий.
З віком розум приходить.
Як жили наші діди та прадіди, так нам веліли.
Як родивсь, то без пам’яті був, як ріс, то розуму не мав, а як уже до розуму дійшов, тоді б то й лічить, та багато літ уплило.
В добрім житті кучері в’ються, в поганім — січуться.
Виходиш з дому — кланяйся життю молодому.
Де є життя, там є й надія.
Де мир і совіт, там життя, як маків цвіт.
Життя біжить — як музика дзвенить.
Життя любить того, хто за нього бореться, а нищить того, хто йому піддається.
Життя закоротке для щастя, а задовге для терпіння.
Життя закоротке для розкоші, а задовге на горе.
Коли б життя, а смерть прийде.
Ліпше солом’яне життя, як золота смерть.
Ніхто не знає, що його в житті чекає.
Чоловік змінюється у житті, а по правді життя змінює чоловіка.
Яке життя, така й смерть.
Який порядок у себе заведеш, таке й життя поведеш.
Які люди, таке і життя буде.
Живий про живе гадає.
Живому багато й треба.
Лишай живе та доганяй мертве.
Хто живому не дав, той хай і мертвому не дає.
Як будемо живі, то будем і ситі.
Де просто, там живуть років зо сто.
Живи просто, проживеш років зо сто, а будеш лукавить, так чорт тебе задавить.
