Луцькі бійці розповідали, як їм вдавалося уникати смерті
Зустріч із ветеранами полку «Азов», приурочена до третьої річниці Широкинської наступальної операції, відбулася у вівторок, 6 лютого. Про це повідомляє Район.Луцьк.
Слухати волинських бійців прийшли ліцеїсти обласного військового ліцею та студенти педколеджу.
Перед ними у приміщенні обласного краєзнавчого музею виступили ветерани полку «Азов» – Олексій Кушнєр (Лікар), Андрій Д‘яченко (Хорват), Вадим Крикун (Янкі), Сергій Цуз, (Моцарт), Вадим Бєльський (Аркан).
Бійці розповідали про історію полку, походження власних позивних, а також про те, як їм багато разів дивом доводилося уникати смерті.
Батальйон «Азов» утворився у 2014-му. У травні російськими агентами готувалися провокації, під час яких сепаратисти збиралися захопити Маріуполь. Саме тоді добровольчий батальйон «Азов» у складі 56 «чорних чоловічків» прибув до міста із завданням завадити його окупації. Маріуполь звільнювали боєм, у якому загинуло 5 сепаратистів, і близько 30 було взято в полон.
Пізніше на основі батальйону сформували полк спеціального призначення, що і сьогодні діє у складі Нацгвардії України. Саме цей полк зробив єдиний за час АТО успішний стратегічний наступ українських військ.
У складі формування ще на самому початку були волиняни.
«Моцарт» Андрій Цуз пояснив, що позивні вони обирали таким чином, аби ті могли якнайменше розповісти про бійця. Сам він, каже, до музики не має жодного стосунку і в ній не розбирається.
Розповідали також про полкові будні і суворий вишкіл грузинськими спеціалістами.
Зокрема, речник полку Андрій Д’яченко, відомий під позивним «Хорват», розповів, що солдати з Грузії тренували їх дуже жорстко. Будили о четвертій ранку, заганяли в море чи на полігон, оголошували учбову тривогу, і змушували пакувати у автомобіль зброю і боєприпаси.
Одного разу після чергового оголошення тривоги бійці без особливого ентузіазму склали у авто зброю і боєприпаси, половину завбачливо залишивши на місці дислокації. Яким же було їх здивування, коли з’ясувалося, що це не навчальна тривога, і що їх чекає справжній бій.
Розповіли також, як одного разу змія на дорозі вберегла хлопців від вірної смерті. Рептилія не дала їм пройти стежкою в горах, і вони мусили звернути. Коли ж вони звернули, за кілька хвилин у місце, де була змія, влучили «гради»
Історія полку «Азов», за словами бійців, – це приклад того, як потрібно оберігати власну державу. Вони пишаються, що є частиною полку, та вірять, що саме такі формування врешті приведуть Україну до перемоги.
