Остапу 52 роки, він давно розлучений, багато років жив за кордоном, тепер повернувся, зробив мені пропозицію і ми розписалися. Зараз живемо у нього. Остап людина не бідна, у нього хороший, добротний в
Мені 50 років, 25 років я прожила в щасливому шлюбі з першим чоловіком. У нас народилося дві донечки, ми були щасливі, але доля
внесла свої корективи в наше життя. На жаль його вже кілька років немає. Єдиною розрадою для мене стали мої доньки, яким зараз 24
і 18 років.
Хоч з чоловіком ми і жили добре, але я його не любила, як чоловіка, але дуже любила як людину. Він для мене завжди був рідним і
близьким. Я ніколи йому не зраджувала, ми жили в щасливому і хорошому шлюбі, і так би прожили і до старості.
Втрату першого чоловіка я переживала не просто, і так склалося життя, що через рік після того, як його не стало, я зустріла чоловіка,
якого полюбила по-справжньому. Остапу 52 роки, він давно розлучений, багато років жив за кордоном, тепер повернувся. Як би це
дивно не звучало, але між нами виникли справжні почуття.
Дочки відразу це побачили. Старша за мене пораділа, а молодша до всього поставилася стримано і спокійно.
Дуже швидко ми з моїм новим чоловіком зійшлися, він зробив мені пропозицію і ми розписалися. Зараз живемо у нього. Остап людина
не бідна, у нього хороший, добротний власний будинок, в який він привів мене як господиню. У мого чоловіка є дорослий син, який живе
за кордоном, і претендувати на майно батька не збирається
Старша дочка вже сама заміжня і вони живуть з чоловіком в їх власній квартирі, з нею дуже теплі і близькі стосунки. З молодшою все
дуже складно і важко. Вона одного разу почула мою розмову з моєю найкращою подругою про мої почуття до першого чоловіка і до
Остапа. І все! Вона зовсім від мене віддалилася. Ми практично не спілкуємося. Коли я дзвоню або хочу приїхати, вона завжди шукає
привід для відмови. Сама ніколи не дзвонить і не приїжджає.
Я намагалася з нею поговорити, розговорити її, але все вийшло тільки гірше. Дочка кинула слухавку не бажаючи зі мною спілкуватися.
Поговорити з нею змогла старша донька. Від неї я все і дізналася. Для молодшої дочки я – зрадниця. Їй шкода і прикро за батька. Вона
його дуже любила (батькова дочка).
Мого щастя вона зрозуміти і прийняти не хоче і не може, спілкуватися зі мною теж не може і не хоче, я для неї зрадниця і спілкування і
стосунки зі мною для неї це теж зрада батька.
Я не знаю що робити. Донька вже не маленька – 18 років. Ще рік-два і вона сама вийде заміж. А я стану їй не потрібна. Таке життя. Але
що робити зараз, коли вона хоче, щоб я покинула Остапа.
Другого чоловіка дуже люблю, але якщо потрібно вибирати між чоловіком і донькою, то без питань я виберу дочку. Але я не хочу
робити цей складний для мене вибір.
Фото ілюстративне – yapokupayu
