Поганий настрій чи підліткова депресія?
Сьогодні пропонуємо прочитати статтю відомої педіаторки та письменниці Перрі Класс «Is a Teen Depressed, or Just Moody?», яка допоможе батькам та іншим дорослим зробити перші кроки для того, щоб навчитися відрізняти «звичайні» підліткові зміни настрою від тривожних сигналів справжньої депресії і правильно на неї реагувати.
Найскладніші питання, які педіатри мусять неодмінно ставити підлітками під час огляду, стосуються депресії та суїциду. Не зрідка чи у виняткових ситуаціях, а щоразу.
Між 2005 і 2014 роками поширеність депресії серед 12-17-річних американських підлітків – тобто ймовірність одного кризового випадку на рік – значно зросла. Джерелом статистики є Національне опитування щодо здоров’я та зловживання наркотиками, яке проводиться щороку. Зростання помітніше серед дівчат порівняно з хлопцями. Коли опитування провели серед 18-25-річних, з’ясувалося, що значне поширення депресії помітне лише з-поміж тих, кому від 18 до 20 років. Отже, цільова група – це молодь від 12 до 20 років.
Один із авторів дослідження доктор Рамін Можтабай, психіатр і професор університету Джона Гопкінса, каже, у 2005-2011 роках значного підвищення не було, на відміну від 2012-2013 років.
Чому ж кількість випадків депресії збільшується і чому насамперед серед дівчат? Чи підлітки завжди потерпали від депресії чи, можливо, вони стали більш відкритими до того, щоб говорити про свій стан з іншими? Доктор Можтабай вважає, що нині тінейджери з більшою відкритістю обговорюють свої переживання та це навряд чи є переконливою причиною таких показників.
Інші фактори на зразок зловживання наркотиками чи алкоголем або ситуація у родині – приміром, чи підлітка виховують обоє батьків або лише тато чи мама – також не достатньо прояснюють ситуацію.
Суїцид є другою причиною смертей 15-19-річних підлітків, поступаючись лише автокатастрофам, хоча ці показники, на відміну від депресії, знизилися з 1990-х років. Водночас Центр із контролю та попередження хвороб оголосив, що згідно з їхніми даними від 2014 року, ризик загинути через самогубство серед дітей від 10 до 14 років дорівнює ризику загинути в автопригоді.
Доктор Бенджамін Шейн, голова відділу дитячої і підліткової психіатрії в університетському шпиталі NorthShore був одним із авторів минулорічної студії суїциду та спроб самогубства серед підлітків.
“Коли справа стосується вашої дитини, статистика не має значення. Важить лише ваша конкретна дитина, тож звертайте увагу на підозрілі симптоми”, – Бенджамін Шейн.
Дуже часто батьки найперше кидаються радити чи навіть втручатися, намагаючись дати раду проблемі. Батькам найкраще натомість слухати. Слухати протягом 90 відсотків розмови.
Решту часу батькам усе одно не варто нав’язувати рішення проблеми, а натомість — допомогти дитині впоратися з нею. Зокрема, доктор Шейн висловлює занепокоєння впливом електронних медіа на тінейджерів.
Доктор Можтабай також зауважує, що його дослідженню мало недостатньо інформації щодо таких вагомих факторів, як насильство над дитиною, вплив гаджетів, які інші дослідники прямо пов’язували з рівнем самогубств.
“Ми маємо беззаперечні свідчення, що кібер-буліґ (цькування у мережі) спричинив підвищення рівня депресії, особливо серед дівчат, і можливо також рівня суїцидів”, – Бенджамін Шейн.
У таких випадках чимало батьків губляться, не знаючи, як допомогти своїм дітям. Їхнім першим поштовхом може бути забрати у дитини смартфон та для багатьох підлітків це лише погіршить ситуацію.
На думку доктора Шейна, батьківські заборони користуватися соцмережами можуть виявитися для підлітка більш травматичними, ніж, власне, цькування.
“Через соціальні мережі вони спілкуються з однолітками, отримують підтримку, відчуття спільноти. Позбавте цього вашу дитину – і ви зробите її дуже самотньою людиною”.
Доктор Можтабай вважає, що подібні дослідження потребують значно більше інформації про життя тінейджерів, аби сказати, чи існує у суспільстві тенденція щодо підліткових самогубств, чи ні. Та батькам варто вже бути уважнішими як до дітей, які мають психічні розлади, так і до тих, хто досі не дібрав однозначного визначення своїм почуттям.
Він каже, що чимало дітей і підлітків мають психічні розлади, які лишаються не помічені батьками, тож зрештою і не вилікуваними.
Ознаками підліткової депресії можуть бути зміни настрою, як-от постійний смуток або дратівливість, або різка зміна, наприклад, успішності у школі. Тривожним сигналом також може бути те, що підліток віддаляється від друзів і родини, втрачає цікавість до речей, які раніше були надзвичайно важливими, зміни апетиту чи сну, а також менш однозначні речі, як-от брак енергії, проблеми з концентрацією, загадкові фізичні болі.
Кожна мама чи тато підлітка авжеж спитають, як відрізнити «звичайні» підліткові зміни настрою від цих тривожних сигналів. У цьому випадку варто запитати себе, наскільки серйозними та регулярними є ці прояви. Якщо вам, здається, що дитина занадто змінилася, це не можна пояснити просто підлітковим віком.
Доктор Шейн наголошує, що чимало симптомів є не надто конкретними: існує чимало причин, через які підліток зачиняється у своїй кімнаті чи зненацька отримує самі погані оцінки.
“Можливо, причиною слугує депресія, може, вживання наркотиків, або ж просто домашня робота складного рівня.
Першим кроком має бути розмова з вашою дитиною — обговоріть те, що з нею відбувається. Тоді вже може бути варто поговорити з учителями чи психіатром”.
Хоча прямий зв’язок між поширенням депресії та зловживанням не встановлено, варто пам’ятати, що ці два фактори часто йдуть біч-о-біч – ті, кому ставлять діагноз «депресія» найчастіше зловживали наркотиками чи алкоголем.
Установити факт депресії, безумовно, не дорівнює розв’язанню проблеми. Здолати її швидко навряд чи можливо, навіть у родинах, де панує турбота та підтримка. Як ідеться у вище згаданому звіті – “неможливо уникнути ризику суїциду – його можна лише зменшити”.
А перелічені фактори ризику є лише орієнтовними вказівками.
Цей шлях може бути тривалий і виснажливий як для підлітків, так і їхніх родин.
Головне, щоб батьки та лікарі ставили правильні питання.
Джерело
