У Марії нова сім’я, а тато повернувся забрати її
Дівчинка поспішала додому, щоб ще порадувати маму, адже вона сказала, що їй стане краще, коли Маша отримає п’ятірку. Ще з порога Маша кричала про відмінну оцінку, але, зайшовши в будинок, вона побачила заплакану бабусю. Поруч сиділа сусідка і втішала її. Маша повільно підійшла і запитала:
— Ти чого плачеш, бабусю?
— Підійди до мене, внучко. Мама твоя більше не повернеться.
— А куди вона пішла?
— Далеко далеко. Вона буде дивитися на нас уже з неба.
Після смерті матері Маша стала більш уважною до бабусі. Вона дбала про неї і робила все, щоб бабусі було добре. Але після смерті своєї єдиної доньки, вона злягла. Маша робила всі справи по дому і своїми уроками займалася одна. У той день вона поспішала додому більше ніж завжди. І не дарма.
Біля порогу стояла та сама сусідка і сказала, що бабусі стало погано і її відвезли в лікарню. Дівчинку вдома самою не можна було залишити. Тому сусідка взяла її в свою велику сім’ю, де жили її діти і кіт.
Тиха і смутна Маша прив’язалася до кота Мурзика, який завжди сидів у неї на колінах і з нетерпінням чекав її повернення зі школи. Діти теж ставилися до неї добре.
Але незабаром бабуся померла. Маша залишилася зовсім одна. Сусідка зробила все, що в її силах, щоб удочерити дівчинку, але отримала відмову — вона багатодітна мати-одиначка. Її б і так не дозволили взяти дівчинку. Вона так хотіла допомогти Маші.
Рішення знайшлося. Сусідка зателефонувала своїй сестрі, що жила в місті. Вона з чоловіком ось уже кілька років хочуть стати батьками, але ніяк не виходить. Вона запропонувала сестрі взяти під опіку Машу. Та погодилася майже відразу. Незабаром по всіх документах Маша офіційно стала донькою сестри сусідки.
Вона переїхала з новими батьками в їх великий будинок. Спочатку Маші навіть здалося, що вона не зможе жити в такому великому просторому і дуже красивому будинку, але незабаром змогла звикнути. Батьки сильно її любили і дуже добре про неї дбали. А дочка ніколи не розчаровувала їх.
Їх сімейне щастя порушив дзвінок у двері через кілька тижнів після удочеріння. На порозі стояв чоловік, який назвав себе батьком Маші. Батьки довго з ним розмовляли і навідріз відмовлялися віддати дочку. Коли вони не дійшли згоди, дозволили Маші вибирати, з ким залишитися.
— Машо, я не знав, що мама і бабуся твоя померли. Так, я винен, що пішов від вас. Тільки зараз все розумію і хочу, щоб ти пішла зі мною. У мене тут невеликий будинок і я буду добре про тебе піклуватися …
Маша трохи задумалася, а потім звернулася до нього:
— Якщо тобі шкода, ти не повинен був залишити мене і маму! Де ти був весь цей час? Ти хоча б розумів, як мені було важко? Я втратила маму, а потім і бабусю. Всі рідні люди пішли від мене. А ця сім’я стала для мене справжньою родиною. Я їх дочка і ніколи не зроблю їм боляче! У мене є мама і тато, які люблять мене більше всіх. А я люблю їх! Ніколи так погано з ними не вчиню. Вибач, але з тобою я нікуди не піду!
Як ви думаєте, Маша правильно вчинила, відмовивши своєму татові піти жити до нього?
